Корпоративне управління і проблеми залучення зовнішніх інвестицій

Корпоративне управління і проблеми залучення зовнішніх інвестицій Акціонерна форма організації виробництва, економічної діяльності, як уже відзначалося, має ряд особливостей. Однією з найважливіших особливостей корпорацій є здатність у найкоротший термін акумулювати досить великі інвестиційні ресурси для організації і розвитку економічної діяльності, випуску продукції та задоволення потреб споживачів. Можливість участі обмеженим капіталом у спільній діяльності в організації бізнесу, тобто виникнення паростків акціонерних товариств, коренями іде глибоко в історію. Вже в стародавньому Римі мали місце зачатки майбутніх акціонерних товариств. Приміром, прибуток від заморської торгівлі розподілявся пропорційно між власниками корабля і вантажу і всіма підприємцями, що брали участь у справі з залученням свого капіталу. У римлян вважалося за загальне економічне правило, що краще брати участь невеликими частками в декількох справах, ніж починати самостійні операції на свій особистий ризик. Подальший розвиток акціонерної форми був пов'язаний з великими географічними відкриттями пізнього середньовіччя. Нові масштаби міжнародної торгівлі обумовили виникнення акціонерних товариств - англійських і голландських, а пізніше і французьких корпорацій з торгівлі з Ост-Індією, Африкою і Гудзоновою затокою. У Росії, в країні фактично з безперервним пануванням вертикальних відносин, влади держави, перше акціонерне товариство виникло вже в 1757р. - “Російська в Константинополі торгуюча компанія”. 17 червня 1758р. був опублікований указ про створення торгової компанії з Персією - “Компанія Перського торгу”. У 1782 р. указом Олександра I Сенату законодавчо був закріплений принцип обмеженої відповідальності акціонерів. Через піввіку зазначений принцип законодавчо був оформленим і в Західній Європі. З 30-х років XIX ст. починається більш швидкий розвиток акціонерних товариств, поштовх цьому розвитку дало залізничне будівництво, що розгорнулося і зажадало значних інвестиційних ресурсів, залучення широкого кола підприємців до будівництва. Однак типовою, пануючою формою організації виробничого процесу акціонерні товариства стають тільки наприкінці XIX - початку ХХ ст. з переростанням капіталізму в монополістичну стадію розвитку. Так, у Німеччині ще напередодні французько-прусською війни 1870-1871 рр. було всього 459 акціонерних товариств, до 1909 року число їх уже перевищило 5,2 тис. з капіталом 14,7 млрд. марок. У Росії в 1861 р. нараховувалося 120 акціонерних товариств, без урахування залізничних, з капіталом у 100 млн. руб. У 1881р. їхня чисельність збільшилася до 835 з капіталом у 840 млн. руб. До початку 1917 р. у Росії діяло 2,9 тис. корпорацій з капіталом у 6,7 млрд. руб. Причому активну участь в організації акціонерних компаній брала держава, створюючи імідж, виступаючи додатковим гарантом схоронності і цільового використання акціонерного капіталу. Стрімке зростання акціонерних товариств було характерним і для Англії, Франції, Японії, США й інших країн.