Конкурентоспроможність аграрної продукції на зовнішньому ринку

Конкурентоспроможність аграрної продукції на зовнішньому ринку Характерною особливістю сучасних ринкових відносин в Україні є активізація зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств з орієнтацією на експортну складову. За таких умов державна політика сприяння розвитку експортоорієнтованого виробництва набула пріоритетного значення. Переваги експорту продукції для національної економіки очевидні: накопичення валютних ресурсів, збільшення робочих місць, зростання непрямих бюджетних надходжень тощо. Експорт є одним з основних механізмів здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Експортна діяльність формується на корпоративному (мікро-) і державному (макро-) рівнях. Макрорівень базується на регулятивній та контрольній функціях держави, які виконують державні органи влади через реалізацію зовнішньоторговельної політики. На державному рівні визначаються регіональні, галузеві та товарні пріоритети експортної діяльності, розробляються заходи щодо збільшення обсягів експорту. Корпоративний підхід розкриває процес експортування через визначення мотивів експорту, розробку та реалізацію експортної стратегії на рівні підприємства. Основою експортної діяльності підприємства є його експортний потенціал. Виробництво експортної продукції – це одночасно ознака наявності експортних можливостей, а також етап реалізації експортного потенціалу. Саме тому поняття експортного потенціалу підприємства часто ототожнюється з терміном «виробничий потенціал», який переважною більшістю авторів розглядається як сукупність матеріальних ресурсів, що визначають можливості для виробництва суспільних благ [36, 37, 39, 68,]. Однак це занадто звужений аспект специфіки експортоорієнтованого виробництва, тому тлумачення цієї категорії через виробничі ресурси є недоцільним. На нашу думку, виробничий потенціал може бути однією з характеристик експортоорієнтованого виробництва, у зв’язку з чим виявляється доречною інтерпретація сутності експортних можливостей підприємства через здатність господарюючого суб’єкта виробляти конкурентоспроможну на зовнішньому ринку продукцію [40]. Подібного змісту набуває визначення експортного потенціалу як «здатності національної економіки відтворювати свої конкурентні переваги на світогосподарській арені» [41]. «Дослідження потенційних можливостей підприємства щодо роботи на зовнішніх ринках має за мету оцінити його конкурентоспроможність при роботі на конкретному ринку», – вважає Г. Д. Гордєєв при дослідженні теоретичних основ експортного потенціалу підприємства [42].