Адаптація умов банківського кредитування до галузевих особливостей підприємств торгівлі

Адаптація умов банківського кредитування до галузевих особливостей підприємств торгівлі Одним із головних засобів поліпшення кредитного портфелю короткострокових позик є кредитування під заставу. Застава товарів в обороті має відповідати таким вимогам: висока ліквідність, здатність до довгострокового зберігання, низькі витрати на зберігання та реалізацію застави. Основною проблемою при цьому є правильна оцінка застави, як за вартістю, так і в плані її можливої легкої реалізації, якщо стає необхідність відшкодувати неповернений кредит або відсотки за користування ним. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001р. №2658-III визначає, що проведення оцінки майна, яке передається в заставу, повинен здійснювати лише професійний оцінювач. Базою для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що видаються, є не ринкова вартість об’єктів застави, а ліквідаційна, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами-оцінювачами. Основи цього підходу реалізовані в п.7.2. Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями»: загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих втрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань [124]. Таким чином, припускається коректування ринкової вартості застави на величину, метод розрахунку якої не надається. Основні принципові позиції, з яких слід виходити, оцінюючи вар¬тість об'єкта застави, такі: • немає необхідності користуватися поняттям «заставна вартість»; • разом з поняттям «ринкова вартість» необхідно користувати¬ся поняттям «ліквідаційна вартість», бо воно найбільше відповідає меті визначення вартості об'єктів застави; • слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю об'єкта застави. Причому варто враховувати, що ліквідаційна вартість завжди мен¬ша від ринкової, оскільки у разі звернення щодо стягнення на предмет застави банк, зокрема, стикається із пробле¬мою його реалізації, а отже, - із визначенням виду і розміру вартос¬ті, за якою цей об'єкт можна продати з урахуванням інтересів кож¬ної зі сторін заставних відносин. Згідно з Нормами професійної діяльності оцінювача «справедли¬ва ринкова вартість — це вірогідна ціна, за яку об'єкт міг бути про¬даний на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з ураху¬ванням того, що термін реалізації об'єкта повинен бути при цьому розумно тривалим». Тож оцінка за ринковою вартістю прийнятна лише за наявності умов чесної угоди та розумно довгого періоду реалізації об'єкта. За Нормами «умови чесної угоди» такі: а) сторони є типово мотивованими, включаючи, відповідно, бажання продавця продати, а покупця купити, відсутність зовнішнього тиску на одну зі сторін, схильність обох сторін діяти розсудливо щодо своєї найбільшої вигоди, відсутність будь-яких інших ознак нетипової мотивації; б) сторони є адекватно і повно обізнаними стосовно всіх суттєвих характеристик об'єкта і пов'язаних із ним інтересів; в) плата здійснюється у вигляді грошових коштів у порядку, що відповідає цивільному законодавству, за місцем знаходження об'єкта і у відповідній грошовій одиниці (якщо за договором з клієнтом не спеціально обумовлено інше місце платежу). Валюта, в якій здійснюється оцінка, має бути вільно або внутрішньо конвертованою.