Системна трансформація економічного аналізу: інституційний вимір

Системна трансформація економічного аналізу: інституційний вимір Економічний аналіз як складова суспільних наук трансформується адекватно до суспільно-економічних змін, які відбуваються в країні та за її межами. Зміст, завдання і цільова спрямованість економічного аналізу залежать від соціально-економічного устрою, в умовах якого функціонує суб’єкт. При трансформації економіки відповідно розширюється склад досліджуваних об’єктів аналітичної науки, суб’єктів, виконуваних завдань, технічних прийомів, відповідних методик. Дослідження проблем економічного аналізу традиційно супроводжується визначенням стану, тобто сукупності певних ознак, властивостей, які притаманні економічному аналізу в певний момент часу. Зокрема, цільова спрямованість економічного аналізу, його предмет і методологія. Крім того, дотримуючись правил наукового пізнання, потрібно описати й умови або середовище, у якому функціонує економічний аналіз. Отже, дослідження, спрямовані на характеристику певного явища, об’єкта (в тому числі економічного аналізу), нерозривно пов’язані з: середовищем, в якому воно існує і спостерігається; теоретичними положеннями, за допомогою яких і в межах яких відбувається процес пізнання-пояснення; суб’єктом, який пізнає і пояснює. Попередні дослідження (п. 1.2, 1.3) дозволяють сформулювати гіпотезу про поступальний характер розвитку економічного аналізу як прикладної функціональної науки. Дана гіпотеза базується на тому, що методологічна основа економічного аналізу зумовлена не лише впливом сучасних умов, але є також результатом його розвитку, а саме  результатом змін, що відбувалися протягом всього часу його існування. При цьому важливо зрозуміти, чому ці зміни відбулися, тобто виявити їх причини, враховуючи функціональність економічного аналізу як науки, визначити теоретичну основу, яка дозволить пояснити ці зміни. Необхідно також враховувати, що важливою умовою наукового дослідження є розуміння закономірностей суспільно-економічного розвитку. Початок ХХI ст. характеризується подіями та процесами, пов’язаними зі змінами в суспільно-економічних відносинах. Їх значення починає переважати важливість умов поточної рівноваги. Це зумовлює трансформаційні процеси в економічному аналізі, від яких залежать його роль як науки та практики в суспільстві. Дослідження логіки та характеру змін базувалися на засадах інституційної теорії (детальніше основні положення інституціоналізму та їх прояв в економічному аналізі викладено в авторській монографії [286, с. 3- 16]). Інституційна теорія використовувалася як доктрина, здатна пояснити сучасний стан економічного аналізу та перспективи розвитку з позицій взаємодії базових економічних інститутів. Інститути як складні утворення, кумулятивна динаміка яких визначає траєкторію розвитку, визначав один із засновників інституціонального напряму в економічній теорії Т. Веблен [377, с. 159]. Категорія “інституція” є теоретичним засобом включення соціального, історичного та культурного антропогенезу в площину економічної науки. Отже, економічна наука має враховувати, що людина приносить в економіку звички, етнічні стереотипи, традиції , які можуть мати вирішальне значення у формуванні конкретних господарських систем. “Економічний механізм – це сукупність економічних структур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою яких реалізуються чинні в конкретних умовах економічні закони та здійснюється погодження і коригування суспільних, групових і приватних інтересів”[301, с. 511]. Людина “присутня” в суспільно-економічних відносинах як його організуючий початок, а не як один з предметів поряд з іншими. Економічний аналіз будучи засобом формування економічної поведінки суб’єктів, сприяє тим самим зменшенню невизначеності. Тому необхідно реконструювати таку специфічну присутність людини при визначенні основних факторів розвитку економічного аналізу. Відповідно, при формулюванні пропозицій з удосконалення економічного аналізу та виявленні закономірностей розвитку враховані національні, ментальні та культурні особливості, в яких існує та чи інша соціально-економічна формація.