Базова модель систематизації видів та напрямів економічного аналізу

Базова модель систематизації видів та напрямів економічного аналізу Економічний аналіз як прикладна функціональна наука є системою спеціальних знань, тобто цілісним формуванням (утворенням), що має свій предмет пізнання та методи дослідження. Разом з тим, будучи багатогранною наукою, цільовим спрямуванням економічного аналізу є дослідження різноманітних економічних явищ та процесів, причинно-наслідкових зв’язків та чинників їх розвитку, формування адекватної методології їх вивчення задля отримання нового якісно змістовного знання, що зумовлює необхідність виділення певних видів, напрямів економічного аналізу, обґрунтування їх класифікації. У сучасній аналітичній думці все частіше застосовуються такі види аналізу, як фінансовий аналіз, управлінський аналіз, діагностичний аналіз, ситуаційний аналіз, технічний аналіз, фундаментальний аналіз тощо. Така ситуація може бути зумовлена практичною потребою, новими напрямами розвитку науки або невдалим перенесенням західних теорій, неправильним перекладом іншомовних, як правило англомовних, термінів чи як результат штучно вигаданих напрямів. За влучним висловом відомого російського аналітика В.В. Ковальова, “… наша країна є напевне чемпіоном світу з вигадування різних видів аналізу щодо економіки; перерахуємо окремі з них: політико-економічний, конкретно-економічний, управлінський, міжгосподарський, функціонально-економічний та інші” [161, с. 84]. А якщо додати ще багатогранність (багатоаспектність) тлумачення самого поняття “економічний аналіз”, зокрема як виведення економічних закономірностей із відповідних фактів економічної дійсності, розкладання економіки на окремі частини, які називають економічними категоріями, та їх аналіз, тобто фактично як синоніма терміну “сучасна економічна теорія” розглядають ще й такі види економічного аналізу [450, с. 188-189]: сутнісний аналіз, кон’юнктурний аналіз, історичний аналіз, мотиваційний аналіз; функціональний аналіз. Така ситуація зумовлена специфікою самого поняття “аналіз”, його загально філософського розуміння, універсальністю та тлумаченням у окремих випадках як синоніма поняття “дослідження”. З іншого боку, цілком закономірна поява нових та розвиток існуючих видів і напрямів економічного аналізу, враховуючи інституційні зміни. Об’єктивні процеси розвитку продуктивних сил суспільства спричиняють формування нових, більш складних процесів управління економічними, соціальними, екологічними та іншими процесами суб’єктів різних рівнів. Існуючі методи управління для забезпечення ефективної та суспільно корисної діяльності підприємств повинні бути пристосовані до зміненого зовнішнього середовища. Все це в свою чергу, викликає необхідність формування нової концепції розвитку економічного аналізу, яка забезпечуватиме інформаційні потреби як державних інституцій (насамперед, формування стратегії і тактики забезпечення економічної незалежності та національної безпеки), так і менеджменту, власників та працівників окремого суб’єкта господарювання. При трансформації економіки відбувається розширення складу досліджуваних об’єктів аналітичної науки (нова соціально-економічна формація призводить до виникнення нових продуктів, принципової зміни та формування нових процесів (технологічних, інформаційних), зміни основних виробничих ресурсів, внаслідок чого виникають нові об’єкти управління і відповідно аналітичні об’єкти), суб’єктів (посилюється роль та значення глобальних суб’єктів господарювання), виконуваних завдань, технічних прийомів і відповідно напрямів та видів економічного аналізу.