Формування і функціонування продовольчого ринку

Формування і функціонування продовольчого ринку Ринкова економіка, головними складовими якої є конкуренція, підприємництво, значне звуження державного регулювання відносно планово-розподільчої системи, оцінка функціонування кожного підприємства ринком, дає змогу суспільству в значній мірі реалізувати сильні сторони товарного виробництва на користь соціально-економічного розвитку. Ринок створює раціональну (хоча й не зовсім досконалу в економічному і соціальному значенні) систему залучення суб’єктів господарювання до ефективної, ініціативної і відповідальної економічної поведінки. Орієнтуючись на власні сили і інтереси, учасники бізнесу в ланцюгу ″виробництво-переробка-реалізація″ самі формують плани своєї діяльності і розподіляють між собою ризики. Зростання ролі ринкового механізму, саморегулювання економіки ніяк не применшує впливу держави на процеси розвитку економіки. Навпаки, саме держава здатна спрямовувати структурні зрушення в економіці. Тим більше формування аграрного ринку в перехідний період потребує державного регулювання його механізму для забезпечення чіткого дотримання економічних «правил гри». Практика свідчить, що перехідна економіка характеризується еклектичністю форм господарювання. Вони поєднують у собі створення нових елементів, іманентних розвиненим ринковим відносинам, і збереження колишніх елементів [1]. Це підтверджується досвідом і результатами функціонування економічних суб’єктів України, які нині діють у вимірі трьох економік: планово-розподільчої, тіньової і ринкової. За оцінками спеціалістів, питома вага тіньової економіки у ВВП неодноразово офіційно оцінювалася в 50–60 % [2]. Нині в постсоціалістичних державах функціонує технологічно неоднорідна економіка. Так, за підвищення частки дрібнотоварного укладу в сільському господарстві технологічні уклади верхніх рівнів, які мають виконувати функцію заміщення масових ресурсів якісними, не забезпечують перехід деіндустріалізованих галузей на вищий щабель, до сучасного технологічного укладу [3]. Цим самим змінюються тенденції у функціонуванні аграрної галузі економіки, виникають проблеми її подальшого розвитку. Зазначене спонукає проведення досліджень теоретичних основ ринку, в тому числі й аграрного, уточнення його понять та пошуку шляхів вирішення нових завдань. Першу спробу дати наукове визначення ринку зробив французький економіст О. Курно, який вважав, що ринок це ″... будь-який район, у якому відносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вимірюватися″ [4, с.235]. Проблемами ринку займалися також А.Маршалл, К.Макковелл, С.Брю, П.Хейне, Б.Гаврилишин. На основі аналізу праць відомих вчених, С.В.Мочерний визначає суть ринку основними функціями, на базі яких ринок має сукупність економічних відносин між фізичними і юридичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, де остаточно визначається їх вартість, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробниками за зниження витрат виробництва і підвищення суспільної корисності товарів, частково забезпечується пропорційність розвитку, неперервність суспільного відтворення і формування цілісної економічної системи, а також здійснюється опосередкований контроль споживачів за виробництвом [4].