Економічна сутність соціально-трудових відносин

Економічна сутність соціально-трудових відносин Соціально-економічні перетворення в країні, структурні зрушення у сфері власності, поява різних видів підприємств і способів господарювання потребують нових підходів до регулювання трудових відносин на рівні підприємств і організацій. Важливим елементом економічної системи є соціально-трудові відносини, які потребують детального аналізу. Потреба формування нових за змістом відносин у сфері праці зумовлена об’єктивною потребою їх пристосування до економічної бази і політичної системи. На думку С.Українець, соціально-трудові відносини – це відносини між найманими працівниками і роботодавцями, а також державою чи місцевим самоврядуванням з приводу нормативно-правового або договірного вирішення питань, пов’язаних із застосуванням праці, підготовкою до неї, або відтворення праці, регулювання соціальних і пов’язаних з ними економічних процесів [12]. Для соціально-трудової системи відносин слід виявити сутність поняття “соціальний”. На думку В.Мандибура, “соціальний” розвиток економіки - це невід’ємна складова економічної, політичної чи духовної сфери, яка охоплює ролі і функції сучасної людині в суспільстві як працівника. Під соціальними проблемами маються на увазі ті, які характеризують становище людей, що визначається рівнем розвитку виробництва. Соціальну сферу формує комплекс відносин і зв’язків, які виникають між людьми, соціальними групами [75,с.12]. Проте становлення ринкової економіки не вирішує проблем, а скоріше автоматично породжує нові проблеми у сфері соціально-трудових відносин в цілому та на аграрних підприємствах зокрема. Наприклад, значне розшарування населення за рівнем доходів, зростання безробіття у різноманітних формах, зниження масштабів рівня державних соціальних гарантій, посилення інтенсивності праці тощо. Слід зазначити, що сфера відносин на аграрних підприємствах охоплюють широке коло питань: від соціально-економічних аспектів майнових відносин до системи організаційно-економічних відносин, які пов’язані з укладанням договорів і угод, визначенням умов і розмірів оплати праці, вирішенням трудових конфліктів, участю найманих працівників в управлінні виробництвом. При цьому головними суб’єктами соціально-трудових відносин є роботодавці, котрі представляють різні форми власності та наймані працівники. Основною формою погодження їхніх інтересів може бути, на нашу думку, та, що основана на партнерських відносинах.