Розвиток державного регулювання соціально-трудових відносин

Розвиток державного регулювання соціально-трудових відносин Формування соціальної держави не можливе без ефективної взаємодії органів державної влади з об'єднаннями й організаціями, які представляють соціально-економічні й політичні інтереси різних груп населення, передусім таких визначальних в економічному аспекті груп як наймані працівники і роботодавці в АПК. Для становлення й розвитку соціальне орієнтованої ринкової економіки важливим є формування саме української національної моделі соціальної взаємодії. Могутнім суспільно-політичним чинником становлення в Україні соціальної держави має стати усвідомлення і практична реалізація державною владою, об'єднаннями роботодавців, найманих працівників, суспільством в цілому основних принципів соціального партнерства. Ефективні партнерські відносини владних структур з об'єднаннями роботодавців та найманих працівників аграрних підприємств, інституалізація цих відносин не лише покращує соціально-економічну ситуацію в країні, але й звільняє державу від багатьох соціальних функцій. Провідні вчені-економісти в галузі соціально-трудових відносин [14,17,20], вважають, що за сучасних умов в Україні необхідне суттєве посилення як за масштабами, так і за результативністю державного впливу на формування національної моделі соціально-трудових відносин в аграрних підприємствах, на поширення соціального партнерства. Державний вплив полягає у створенні за участю організацій роботодавців і найманих працівників ефективної системи соціального партнерства та запровадженні механізму, що забезпечує життєдіяльність цієї системи заради задоволення суспільних потреб у галузі соціально-трудових відносин в АПК. Основними функціями при цьому в системі соціального партнерства визначені: законодавча, право- і нормотворча, прогностична, організаторська, контрольна й арбітражна.