Методологічні основи та методичні засади дослідження соціально-економічних умов функціонування особистих селянських господарств

Методологічні основи та методичні засади дослідження соціально-економічних умов функціонування особистих селянських господарств Нині розроблений та успішно застосовується комплекс показників, придатних для поліаспектної характеристики соціально-економічних умов функціонування особистих селянських господарств. Пропонуємо власну сучасну модель дослідження, сформовану на основі синтезу та узагальнення існуючих вітчизняних і міжнародних методик з урахуванням об’єктивних вимог розвитку сільських територій, що, на нашу думку, дозволяє проілюструвати методологічні засади дослідження соціально-економічних умов функціонування особистих селянських господарств, акцентуючи увагу на більш узагальнюючих, всеохоплюючих дослідженнях, а не на часткових даних (рис. 1.9). З метою формування багатоаспектної оцінки соціально-економічних умов уважаємо за доцільне провести зіставлення відповідних груп показників у часовому розрізі та здійснити розрахунок індикаторів, що характеризуватимуть динаміку оцінюваних процесів. Оскільки соціально-економічні умови перебувають під впливом цілого комплексу чинників, тому, проводячи їх узагальнююче дослідження, потрібно обґрунтовано підійти до формування та підбору показників, що надали б можливість повніше охарактеризувати обрану проблематику, тобто із всього набору індикаторів виокремити ті, які є найдоцільнішими для використання у дослідженні. Різноманітність показників щодо оцінки соціально-економічних умов функціонування особистих селянських господарств визначає необхідність проведення комплексного дослідження за їх блоками. Зокрема, виділимо наступні із них (рис.1.9): – блок показників оцінки демоситуації; – блок оцінки доходно-витратних показників; – блок показників оцінки зайнятості; – блок показників оцінки соціальної інфраструктури. Так, дослідження демографічної ситуації на селі тісно пов’язане з цільовим підходом до обробки статистичної інформації про чисельність населення [96]. Оцінка демопроцесів у сільській місцевості включає в себе розрахунок та аналіз показників: – народжуваності, смертності та природного приросту (скорочення); – розлучуваності та шлюбності; – частки чоловіків і жінок у статево-віковій структурі населення; – прибуття, вибуття та механічного приросту (скорочення); – валової міграції та загального приросту (скорочення) населення (рис. 1.10). З розвитком демопроцесів на селі тісно взаємопов’язані індикатори оцінки працездатного населення. Варто зауважити, що виділяють працездатне населення працездатного віку, яким є чоловіки 15–59 років та жінки 15–54 роки включно, за винятком непрацюючих інвалідів 1 та 2-ї груп і непрацюючих осіб, які одержують пенсію в зазначеному віці; а також працездатне населення у непрацездатному віці, тобто особи у доробочому та пенсійному (післяпрацездатному) віці, котрі здатні та готові працювати.