Збалансована система показників (BSC) як інструмент стратегічного аналізу та управління

Збалансована система показників (BSC) як інструмент стратегічного аналізу та управління На відміну від традиційних, сучасні системи аналітичних показників являють собою новий інструмент, який націлює компанію на досягнення довготривалого успіху. Ці інструменти передбачають структуру оціночних показників діяльності компанії для «стратегічної» управлінської системи, на основі якої здійснюється розподіл ресурсів, управління персоналом, збір та опрацювання інформації та удосконалюються управлінські процеси. Збалансована система показників (BSC) виникла як альтернатива традиційній системі аналітичних показників оцінки бізнесу, в основі якої були тільки фінансові параметри, розраховані за даними традиційної статичної фінансової звітності, яка зазвичай не повною мірою відображає достовірну інформацію, має статичний характер, що не відповідає цілям стратегічного управління розвитку компаній. Російські вчені І. А. Ніконова та Р. Н. Шамгунов, підкреслюючи переваги системи збалансованих показників, серед основних недоліків фінансових показників виділяють такі: - запізнений характер фінансових показників, зумовлений часовим лагом між здійсненням операції, відображенням її в облікових регістрах та занесенням до підсумкової фінансової звітності, призначеної для кінцевих користувачів. Ідеться про свого роду «посмертний» облік уже здійснених операцій; - занадто високий ступінь узагальнення. Зазвичай рівень деталізації показників обмежений рівнем, на якому складається баланс – це рівень банку, або його відокремленого підрозділу; - відсутність прогнозних фінансових показників розвитку банку; - недостатня інформативність для управління в сучасних умовах. В існуючій системі обліку більшість нематеріальних активів, які є джерелами зростання вартості, не знаходять адекватного відображення. Так, кваліфікація та знання персоналу, імідж банку, взаємовідносини з клієнтами банка, висока якість банківських продуктів та послуг в обліку відображаються тільки через витрати на їх створення, а не на основі ефекту, що вони приносять. При цьому такі витрати списуються на собівартість продукції (послуг), а накопичена вартість цих активів не відображається в балансі банку [152, с.162].