Теоретико-методологічні аспекти стратегічного аналізу зовнішнього середовища банку

Теоретико-методологічні аспекти стратегічного аналізу зовнішнього середовища банку Розвиток методології економічного аналізу наблизив науков¬ців до визнання недоцільності дослідження внутрішніх можливостей організації як ізольованої системи без урахування впливу факторів зовнішнього середовища. Саме ця особливість стратегіч¬ного аналізу ставить на якісно новий рівень методику аналітичного дослідження діяльності суб’єкта господарювання. Ігнорування впливу зовнішніх факторів у процесі економічного аналізу банків суттєво обмежує можливості пошуку резервів підвищення ефективності їх діяльності, знижує роль аналізу в управлінському процесі, не забезпечує врахування всіх причинно-наслідкових зв’язків, які мають місце як на мікро-, так і макрорівні. Розроблення стратегій у банківському бізнесі пов’язане насамперед з визначенням того, наскільки можливості банку відповідають зовнішньому конкурентному середовищу. Тому стратегічний аналіз передбачає вивчення не тільки внутрішнього потенціалу, ефективності його використання, резервів та потенційних можливостей банку, а й виявлення впливу факторів зовнішнього середовища на його діяльність, оцінку стратегічного клімату, визначення конкурентоспроможності та конкурентних позицій банку, прогнозування потенційних можливостей та загроз, які можуть виникнути в процесі досягення стратегічних цілей. Сучасні концепції функціонування та розвитку економічних суб’єк¬тів у зовнішньому середовищі ґрунтуються на різних підходах і моделях, сформованих на основі різних теорій управління. У теорії стратегічного управління можна виділити дві основні концепції структури зовнішнього середовища: неієрархічну та ієрархічну, які втілено у відповідних моделях [321, с. 62]. Неієрархічні моделі базуються на ідеї наявності кількох пов’язаних між собою і не підпорядкованих один одному елементів, розміщених поза організацією [341]. Аргументом на користь такого підходу є умовність та розмитість меж внутрішнього та зовнішнього середовища, їх взаємопроникнення, що характерно для великих компаній та холдингів із наявністю філій, відділень, представництв, дочірніх підприємств. Альтернативний підхід до структури зовнішнього середовища, а відповідно й до дослідження особливостей його впливу на організацію, пропонують представники ієрархічної концепції, яка набула значного поширення в працях сучас¬них спеціалістів зі стратегічного управління — А. Томпсо¬на [357], Л. Буржуа [340], Г. Олдріна [338]. Ієрархічність середовища, на їхню думку, передбачає виокремлення кількох підпорядкованих рівнів зовнішнього середовища. При цьому фактори кожного ієрархічного рівня здійснюють як прямий, так і непрямий вплив на керовану систему, а кількість ієрархічних рівнів коливається в межах трьох-чотирьох.