Быстрый переход к готовым работам
|
Методологічні та методичні підходи до аналізу фінансових стратегій банкуМетодологічні та методичні підходи до аналізу фінансових стратегій банку Оцінювання ефективності результатів діяльності банку вважається ключовим елементом процесу стратегічного аналізу, а тому повинне здійснюватися на різних рівнях: на рівні окремих операцій і напрямів діяльності (для аналізу ефективності бізнес-стратегії), структурних підрозділів банку (для обґрунтування ефективності тактичних дій), а також для банку в цілому (для оцінювання ефективності корпоративної стратегії). Воно спрямоване на визначення всієї сукупності факторів впливу на кінцеві фінансові результати діяльності кредитної організації та інтенсивність їх використання, оцінювання продуктивності коштів акціонерів та їх приросту, достатності прибутку бан¬ку для розширення масштабів діяльності і рівня досягнення стратегічних цілей банку — максимізації його ринкової вартості. Серед основних показників, що визначають результативність фінансової стратегії банку, безумовно, найважливішим є абсолютний розмір прибутку банку. Усі суб’єкти ринку здійснюють свою діяльність задля отримання певного прибутку і ставлять за мету його зростання. Універсальність даного показника дозволяє оцінити масштаби та ефективність діяльності банківської установи, є основним джерелом зростання вартості банку, найважливішим чинником приросту власного капіталу, що, у свою чергу, є головною умовою підвищення його фінансової стійкості, ліквідності, інвестиційної привабливості банку. Обсяг прибутку детермінує можливості банку щодо досягнення стратегічних цілей та завдань, його плато- та конкурентоспроможності. Роль та значення прибутку в діяльності економічних суб’єктів визначається його функціональним навантаженням як ключового показника дієвості та результативності обраної стратегії. М. Р. Ковбасюк виділяє дві найважливіші функції прибутку: 1) мірило приросту вартості авансованого капіталу (ефективності діяльності) банку; 2) джерело виплати дивідендів акціонерам, формування капіталу банку і фондів грошових коштів для розширення підприємницької діяльності і винагороди працівникам банку [103, с. 173]. Аналогічно функціональне призначення прибутку визначають і автори підручника «Аналіз банківської діяльності»: «Прибуток необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і, відповідно, збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг» [12, с. 194]. Варто зауважити, що із запроваджен¬ням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку прибуток не визнається джерелом матеріального стимулювання працівників банку і формування фондів соціального розвитку. Тому, згідно з класичною економічною теорією, прибуток був і залишається основним джерелом розширеного відтворення та споживання у вигляді дивідендів. |
|