Методичні підходи до процесу розробки та реалізації стратегій розвитку суб’єктів ринку харчових продуктів

Методичні підходи до процесу розробки та реалізації стратегій розвитку суб’єктів ринку харчових продуктів Важлива соціально-економічна значимість ринку харчових продуктів та його роль в забезпеченні першочергових потреб людини вимагає обґрунтування методичних підходів щодо розробки та реалізації стратегій, визначення стратегічних пріоритетів та перспектив його подальшого функціонування, спираючись на теорію стратегічного розвитку. Згідно теоретичних положень основоположника стратегічного менеджменту Чандлера А., стратегія полягає у визначенні основних довгострокових цілей, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей [373, с. 117]. При цьому стратегічна ціль у стратегічному управлінні розглядається як ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану об'єкта, відносно якого формулюється ціль [373, с. 97]. Згідно зазначеного, з точки зору автора, стратегічною ціллю розвитку ринку харчових продуктів є формування такої структури випуску конкурентоспроможної харчової продукції, яка б відповідала збалансованості та ефективному завантаженню виробничих потужностей, спиралася б на використання, головним чином, власних сировинних ресурсів для насичення як внутрішнього ринку і забезпечення продовольчої безпеки держави, так і формування потужного експортного потенціалу. Реалізація стратегічної цілі передбачає спрямування на її досягнення певної сукупності наявних ресурсів. У контексті розвитку продовольчого ринку сукупність таких ресурсів визначається природно-ресурсним потенціалом галузі, який включає природні умови та ресурси, сировинні, трудові та виробничі ресурси. При цьому особлива роль належить сировинній складовій розвитку продовольчого ринку, оскільки саме сировинні ресурси виступають у перетвореній формі основним субстантом готової продукції. Сировинною базою переробних виробництв є сільське господарство, яке поділяється на дві великі галузі – рослинництво і тваринництво. Саме продукція цих галузей складає матеріальну основу виробництва харчових продуктів, тому розробка стратегії розвитку ринку харчових продуктів повинна базуватись на можливостях прискореного нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Відмінною особливістю виробництва харчових продуктів, які формують відповідні ринки, є їх висока матеріалоємність, що обумовлена високими витратами основної сировини і допоміжних матеріалів, як у натуральному, так і в грошовому виразі у розрахунку на одиницю продукції. Важливими складовими ресурсного потенціалу є трудовий потенціал, що характеризується кількістю зайнятих працівників, їх кваліфікацією та мотивацією діяльності, а також виробничий потенціал, що включає матеріально-технічну базу галузі, техніко-технологічний рівень якої має вирішальне значення для стратегічного розвитку продовольчого ринку, визначаючи можливості для збільшення обсягів виробництва продукції для задоволення потреб споживачів та збільшення прибутку підприємств.