Ідентифікація ринкових бар’єрів та особливість їх оцінювання на товарних ринках

Ідентифікація ринкових бар’єрів та особливість їх оцінювання на товарних ринках В літературі як вітчизняних, так і закордонних авторів проблема бар’єрів входу на ринок вивчалася виключно з позиції необхідності та важливості їх створення, особливостей процесу організації. При цьому науковцями використовувалися різні поняття при визначенні процесу створення обмежень входу на ринок, а саме бар’єри входу на ринок, бар’єри вступу в галузь, бар’єри для конкуренції. Бар’єр (від франц. barriere – перешкода) – загорода, що перешкоджає вільному проходу; високе ввізне мито, що має на меті перешкодити ввозу товарів [43]. Так, відомий американський економіст, представник Чикагської школи Дж. Стіглер, підкреслюючи асиметрію діючих фірм ринку і фірм-новачків, до бар’єрів відносив всі фактори, які створюють таку асиметрію, якщо вона має економічне значення у вигляді додаткового прибутку діючих підприємств [44, c. 500-508]. Німецький економіст фон Вайцзеккер вважає, що вхідний бар’єр – це затрати виробництва, які повинна нести фірма, що пробує ввійти в галузь, але яких не несуть фірми, що вже функціонують на ринку [45, с. 147]. Дж. Стіглер взагалі визначав бар'єр входу суб'єктів господарювання на товарні ринки як "виробничі витрати (стосовно частини або всього обсягу виробництва), які повинні понести фірми, що намагаються вступити у певну галузь, але які не несуть фірми, що вже діють у цій галузі" [46, с. 67]. Тим самим, Стіглер не розглядає в якості бар’єру диференціацію, що засновується на доходах. На думку Г. Демзеца, бар’єром виступає ендогенна відповідь на споживчі переваги, з врахуванням трансакційних та інформаційних витрат [47, с. 72]. Розглядаючи бар’єри входу з позиції наявності переваг діючих фірм на ринку, Р. Гілберт зазначав, що бар’єри існують, якщо прибуток, який отримують діючі фірми, є вищим, ніж той, який вони отримували б, якби перемістили свій капітал в іншу галузь [48, с. 36]. У Д.Фергюсона бар’єри – це фактори, які забезпечують неприбутковість входу в галузь, не дивлячись на можливість діючої в рамках галузі фірми встановлювати ціни, що перевищують граничні витрати, та отримувати стійкий монопольний доход [49]. Серед вітчизняних науковців В. Чирков дає наступне визначення: «Бар'єр — це перешкода, яку підприємство змушене переборювати для входження в ринок і закріплення на ньому» [50, с. 53]. В літературі, присвяченій проблемам організації галузевих ринків, бар’єри входу визначають як фактори об’єктивного чи суб’єктивного характеру, які перешкоджають новим фірмам організувати прибуткове виробництво в галузі [51; 52; 53; 54]. Інше визначення пояснює бар’єри входу на ринок як фактори й обставини правового, організаційного, технологічного, економічного, фінансового характеру, які перешкоджають новим суб'єктам господарювання вступати на даний товарний ринок і на рівних конкурувати з суб'єктами господарювання, що вже діють на ньому [55, с. 3]. Така різноманітність трактувань щодо перепон при входженні є результатом дискусій, якими довгий час супроводжувалося визначення самого поняття бар’єра входу; що можна а що ні вважати бар’єром для входження в галузь чи на ринок. Найбільше визнання серед спеціалістів в області економіки галузевих ринків та використання теоретичних і емпіричних дослідженнях отримало визначення, запропоноване Д. Бейном в праці, в якій вперше подано дану проблему [56]. Вчений розглядав вхідні бар’єри як параметри структури ринку, які дозволяють функціонуючим на ринку фірмам отримувати прибуток без загрози з боку нових конкурентів. За методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженою Антимонопольним комітетом України від 05. 03. 2002 року, бар'єри вступу на ринок – це обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку [57].