Сутність та структура комплексної стратегії підприємства

Сутність та структура комплексної стратегії підприємства Практика сучасних підприємств свідчить про те, що без постійного вдосконалення та навіть розробки нових прийомів і методів ведення бізнесу, досягнення і довготривале утримання позитивних результатів при постійному зміненні, причому, безумовно, у бік підвищення жорсткості, умов господарювання є неможливим. Необхідність таких змін безпосередньо стосується і питань стратегічного управління як основоположних аспектів функціонування підприємства. Не дивлячись на те, що існує досить значна кількість класичних і сучасних публікацій учбового, наукового і практичного характеру, присвячених питанням стратегічного управління, що належать відомим зарубіжним і вітчизняним авторам, серед яких Віханський О.С. [38], Джейкобс Р.В. [56], Клейнер Г.Б. [148], Мінцберг Г., Альстренд Б. [117], Міщенко А.П. [118], Панов A.І. [127], Пастухова В.В. [128], Портер М. [183; 184], Томпсон А.А., Стрікленд А.Дж. [153; 154], Траут Дж. [155], Шершньова З.Є. [171] та інші [66; 110; 121; 122; 157], можна відзначити, з одного боку, значний дефіцит матеріалів, які б поєднували в собі як теоретичні засади, так і новітні наукові розробки і дійсно дієві практичні рекомендації щодо формування моделі стратегічної поведінки господарюючого суб'єкта, особливо відповідно до умов українського ринку; а з іншого – наявність інколи істотних розходжень у тлумаченні сутності та структури стратегії і її окремих елементів. Для проведення усестороннього теоретичного дослідження стратегії підприємства необхідно розглянути питання, що стосуються: - сутності стратегії; - структуризації і класифікації стратегій; - характеристики складових стратегії; - взаємозв'язків між компонентами стратегії. Термін «стратегія» (від грец. stratos – військо, ago - веду) має військове походження. Спочатку під стратегією малася на увазі наука війни; вчення про краще розташування і використання всіх військових сил і засобів [50], складова частина військового мистецтва, що представляє його вищу область і охоплює питання теорії і практики підготовки озброєних сил до війни, її планування і ведення [20].