Кредит і кредитні відносини в умовах ринкових перетворень економічної системи: сутнісні риси та закономірності розвитку

Кредит і кредитні відносини в умовах ринкових перетворень економічної системи: сутнісні риси та закономірності розвитку Процес трансформації економічної системи України на ринкових засадах визначає істотне зростання ролі кредиту і кредитних відносин у всьому комплексі господарських зв’язків та механізму взаємодії економічних агентів як учасників розширеного відтворення. Дана роль визначається насамперед сферами застосування кредитних операцій банків відповідно до завдань економічного розвитку на основі комплексу спеціальних умов: необхідності участі позичених коштів у вирішенні проблем забезпечення безперервності процесів виробництва і реалізації продукції; якості виробничої та інвестиційної діяльності підприємств; економного використання ресурсів; потреб забезпечення обороту платіжними засобами; інтересів підвищення добробуту населення та інших важливих сфер. Відтак глибинний категоріальний аналіз змісту кредиту і кредитних відносин є основою для правильного розуміння ролі банків як їх основних організаторів. А це, в свою чергу, торує шлях до наукового обґрунтування сукупності пропозицій і рекомендацій, спрямованих на ефективну організацію кредитного процесу банківськими установами у тій її частині, яка стосується грамотного, надійного і виваженого формування ними кредитного портфеля, що і є основою посередницької місії банків в економіці та утворює предмет нашого дисертаційного дослідження. Водночас формування глибокої теоретичної бази кредитних відносин потребує ретельного дослідження і формулювання самої сутності кредиту як економічної категорії. Генезис наукових пізнань про кредит відображає умови соціально-економічного розвитку суспільства, в якому формуються відповідні погляди на зміст кредитних відносин, їхнє призначення, особливості організації та форми прояву – у вигляді спершу обслуговування руху лихварського, а згодом і промислового та торговельного капіталу. При цьому основні умови, котрі визначають необхідність кредиту, загалом не викликають особливих дискусій і зводяться до того, що об’єктивна потреба кредиту зумовлена існуючими в суспільстві економічними відносинами, при яких у одних суб’єктів ринку вивільняються певні суми грошових коштів, що тимчасово не використовуються в обороті, а в інших, в різних ланках економічної системи, відчувається потреба в додаткових ресурсах. Протиріччя між вивільнення ресурсів у одних суб’єктів ринку та потребою в цих ресурсах у інших охоплюють три головні сфери економічних відносин: по-перше, матеріальне виробництво, що пов’язано з вивільненням у підприємств вартості основного капіталу у формі амортизаційних відрахувань, незбігом часу реалізації продукції і придбання елементів оборотного капіталу й робочої сили, а також необхідністю нагромадження значних коштів з метою інвестування; по-друге, державні фінанси, що зумовлено або перевищенням державних витрат над доходами або зворотнім співвідношенням, що визначає відповідно потребу в коштах або їхній надлишок; по-третє, споживання, яке пов’язане із нагромадженням коштів населенням для майбутніх витрат або ж поточними потребами у додаткових ресурсах для реалізації споживчих цілей.