Економічна природа міграційної політики

Економічна природа міграційної політики На початку 21 століття проблеми формування ефективної міграційної політики держав стають дедалі актуальними. Досвід людства у регулюванні міграційних переміщень, за деякими джерелами, нараховує декілька тисячоліть. Так, починаючи від втечі з Єгипту, окремі країни традиційно забороняли виїзд економічно цінного населення і вдавалися до таких заходів, як, наприклад, запровадження галерного рабства у Франції 17-го століття, націленого на запобігання втечі гугенотів до протестантських країн. Наприкінці 18-го століття в Англії були прийняті закони, якими заборонялася еміграція промислових робітників [243, р. 11]. Традиційно держави вживали жорстких заходів з метою витіснення релігійних, етнічних або соціальних груп, які вважалися небажаними, не схильними до підкорення чи будь-якого роду трансформації. Разом з тим, потужні країни поповнювали кількісний склад свого населення за рахунок військовополонених, заохочували та полегшували імпорт рабів, стимулювали імміграцію, гарантуючи іммігрантам відповідний рівень безпеки, фінансування переїзду, відведення земельних ділянок, набуття громадянства, працевлаштування, у той же час забороняючи переселення та усіляко запобігаючи йому. Сучасна міграційна політика являє собою самостійний напрям і водночас є невід’ємною складовою економічної, демографічної, соціальної, зовнішньої політики держави. Щоб пояснити економічну природу міграційної політики варто звернутися до основних економічних ефектів міжнародних міграційних процесів, які переконливо свідчать про необхідність ефективного державного регулювання міжнародної міграції (насамперед трудової).