Теоретичні основи дослідження формування та використання трудового потенціалу

Теоретичні основи дослідження формування та використання трудового потенціалу У 70-х роках ХХ століття до наукового обігу введено поняття «трудовий потенціал». Зміст цього поняття науковці розкривався з різних позицій, але всі вони спиралися на визначення трудових ресурсів. В процесі еволюції наукової думки у межах трудових теорій відбувалося поступове розмежування понять “трудові ресурси” та “трудовий потенціал ”. Перше з них історично з’явилося раніше, починаючи з праць С.Г. Струмиліна, в яких «трудові ресурси» визначаються як «робоча сила певної країни у віці 16-49 років» [146, с. 12]. Пізніше, у наукових працях багатьох вчених категорія «трудових ресурсів» стала визначатися як частина працездатного населення країни, яка володіє фізичними та інтелектуальними якостями для здійснення корисної трудової діяльності по створенню матеріальних благ та послуг [60, 65, 67, 117, 167]. Головними характеристиками тут виступають вікові обмеження частини населення, яке є у працездатному віці, відповідно до законодавства країни, та працездатність (непрацездатність) у залежності від стану здоров’я. Поступово вчені-економісти прийшли до визначення сутності та основних складових трудового потенціалу. Для розкриття поняття “трудовий потенціал ”, необхідно визначитися із сутністю складових цього поняття. «Труд» визначається як цілеспрямована діяльність людини по перетворенню природних, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів у продукт, необхідний для забезпечення життєдіяльності окремої людини та суспільства [5, 60, 65, 67]. Тобто, підкреслюється, що трудова діяльність є свідомою, цілеспрямованою і притаманна лише людині. У часи значних економічних перетворень поняття “потенціал ” стає одним з найбільш вживаних термінів. Це поняття набуває все більшого вживання – трудовий, науковий, освітній, інтелектуальний, військовий, промисловий потенціал тощо. Дана економічна категорія є узагальненою характеристикою ресурсів, яка розглядається у межах певного місця і часу, поєднуючи у собі одночасно минуле, сьогодення та майбутній стан. Дослівно термін “потенціал ” (від латинського potentia – сила, міць) означає “сукупність наявних засобів, можливостей у будь-якій області ” [56, с.14]. Тлумачний словник сучасної української мови наводить таке тлумачення цього терміну: «потенціал – це запас чого-небудь, резерв; приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов ” [27, с. 902]. Тобто, це достатньо багатогранне поняття, яке включає у себе можливості зростання у тій чи іншій сфері; можливості, наявні передумови окремої особи, групи осіб або суспільства, які, за певних умов, можуть бути використані, а можуть і залишитись нереалізованими. Це залежить від впливу чинників, які можуть бути як стимуляторами розвитку, так і дестимуляторами. Вони по-різному впливають на трудовий потенціал на певних фазах його розвитку.