Особливості захисту зовнішніх інтересів підприємств в країнах–лідерах в рамках СОТ

Особливості захисту зовнішніх інтересів підприємств в країнах–лідерах в рамках СОТ У структурі економіки держави проблема захисту вітчизняних товаровиробників від чинників СОТ потребує уваги стосовно ефективної організації її роботи на макроекономічному рівні. Тому, досить актуальним є вивчення зарубіжного досвіду, що дає змогу краще орієнтуватися в існуючих підходах до вирішення проблем, які будуть торкатись нашої держави. Дослідженню оцінки інструментів економічної політики та їх загального впливу на стан конкуренції на ринку приділяється мало уваги. Оцінка та вивчення специфіки застосування окремих інструментів захисту ринку від міжнародних конкурентів потребує особливої уваги. Тобто існує ряд недосліджених елементів, що не дають змогу сформувати цілісне уявлення стосовно існуючої в країні політики, її цілей та засобів її досягнення. Головною метою створення CОТ є поступове зниження рівня протекціонізму у торговельних відносинах країн членів, зниження митних тарифів, формування системи торговельних відносин, яка б дала змогу уникати торговельних конфліктів. Проте політика протекціонізму як здійснювалася, так і здійснюється всіма країнами світу. Історичний досвід переконує в необхідності застосування державами інструментів протекціонізму, допоки їм не вдасться досягти лідируючих позицій у міжнародній торгівлі. Так, свого часу її схвалювали і Великобританія (до середини XIX ст.), і США (до початку XX ст.) та ін. провідні на сьогодні країни світу. До політики вільної торгівлі країни частково переходять лише тоді, коли здобувають значні конкурентні переваги на світових ринках [12, c. 14]. Країни Заходу діють прагматично: у випадку власної зацікавленості вони лібералізують ринки, а коли необхідно забезпечити доступ власних товарів на іноземні ринки, вони вимагають усунути торговельні бар'єри. Звичайно, країни лідери також ідуть на певні поступки: знижують середній рівень своїх митних тарифів, обмежують використання нетарифних заходів, але роблять це вкрай вибірково. Зокрема, вони особливо захищають своє сільське господарство і легку промисловість, які є стратегічними статтями експорту для країн, що розвиваються. Так, імпортне мито на сільськогосподарські товари в США, Канаді, ЄС та Японії досягає 100-300%. Щорічно протекціоністські заходи з боку розвинутих країн завдають збитків країнам, що розвиваються, на 100 млрд. доларів США [12, c. 13]. Зумовлені захисні заходи - це такі торгові обмеження, які можуть бути введені за спеціальних умов для захисту національного ринку від імпортованої продукції держави, яка порушує принципи взаємності та недискримінації ГАТТ/СОТ. Такі заходи здійснюються паралельно регламентованого СОТ захисту, який полягає в забезпеченні прейскурантами тарифних ставок, погодженими в рамках Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) [1, c. 87]. На нашу думку, систему зумовлених захисних заходів в сфері зовнішньої торгівлі держав доцільно розглядати як цілісну систему заходів, яка складається з елементів (принципів), що являють собою комплекс превентивних механізмів та норм, які класифікуються в залежності від роду порушення, яке вони покликанні попередити чи припинити.