Територіальна організація діяльності будівельного комплексу

Територіальна організація діяльності будівельного комплексу У сучасній українській регіональній економіці панівним у визначенні регіону є принцип поєднання територіального принципу з соціально-економічним. Акцент на економічний аспект зроблено у визначені регіону, яке запропоновано в роботі [7]. Регіон визначається як ланка національної економіки, що охоплює груп у спільних адміністративних одиниць, які характеризуються певною спеціалізацією, комплексністю та пропорційністю розвитку усіх галузей економіки на базі суспільного поділу праці. В роботі запропоновано визначення регіону як «часть территорий государства, выделенная по совокупности разнообразных признаков в административную единицу, сознательно направленную на скоординированную для достижения целей общественного развития и предотвращения действия разрушительных или отрицательных внешних сил». Регіон як «административно отделенную часть Украины (административную область, а также города Киев и Севастополь) с особенностями природно-географического и экономико-географического положения, приобретенной экономической структурой и системой расселения, а также системой факторов ограничения его производственного потенциала» розглянуто в роботі [131]. Визначення регіону як території, на якій реалізується програма певної діяльності або комплексу діяльностей, що характеризує специфічні характеристики життя цій території [3], окреслює рухливі межі регіонів, не прив’язуючи їх до територіально-адміністративного устрою країни. Виходячи з цього, визначення можливо виділити «будівельний регіон» при умові реалізації комплексної програми розвитку капітального будівництва, взаємоузгодженої діяльності підприємств різноманітних галузей, розвитку інфраструктури будівельного виробництва, а також розробленою програмою управління реалізацією такої програми. Принцип поєднання територіального, соціально-економічного й управлінського аспектів при визначенні регіону, використали автори роботи [130], які визначили регіон, як територіальне явище, частину цілісної соціальної та адміністративної системи, який має економічну специфіку та завершений відтворювальний цикл. Саме ці автори виділили характерні для України регіональні структури:  регіон як територіально-виробничий комплекс;  регіон як адміністративна область тощо. У дисертаційному дослідженні саме з цих двох аспектах розглядається регіон, що досліджується, тобто за адміністративно-територіальним принципом під регіоном дослідження розглядається Харківська область та її територіальні одиниці (складові) (рис. 1.1). За територіально-виробничим принципом – будівельний комплекс як складова господарського комплексу Харківського регіону. Харківська область за територією, яка складає станом на 01.01.2008 р. 31,4 тис. м2, займає 4 місце в Україні, поступаючись лише Одеській (33,3 тис. м2), Дніпропетровській (31,9 тис. м2) і Чернігівській (31,9 тис. м2) областям. В 2007 р. територія області складала 5,2% загальної площі країни. За чисельністю населення область займає 3 місце після Донецької (4538,9 тис.чол.) і Дніпропетровської (3398,4 тис.чол.) областей. Населення області станом на 01.01.2008 р. складало 2795,9 тис.чол., що становить 6,0 % всього населення країни.