Життєвий цикл інноваційних продуктів в умовах вуглевидобувних підприємств

Життєвий цикл інноваційних продуктів в умовах вуглевидобувних підприємств Життєвий цикл продукту − час, впродовж якого продукт життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей його виробника або користувача. Від цього циклу безпосередньо залежить рівень прибутку названих суб’єктів [47]. Якщо розглядати інноваційну діяльність вугільної шахти у впровадженні металевого кріплення нового технічного рівня (НТР), то життєвий цикл цього кріплення буде залежати від життєвого циклу гірничої виробки, де це кріплення зведене. В цьому випадку кріплення разом з виробкою, як простором у гірсько-му масиві, не є продуктом, а складають пасивну частину основних засобів ви-робництва. Витрати на зведення та утримання виробки списуються на видобуте вугілля пропорційно обсягу видобутку, хоча обсяг може нарощуватися незале-жно від ступеня зносу виробки, передусім, її облаштування. При вивченні ефективності інноваційних заходів на прикладі новітніх за-собів закріплення гірничих виробок слід розглянути наступні підходи до фор-мування життєвого циклу їх кріплення: 1) життєвий цикл кріплення як інноваційного продукту; 2) життєвий цикл кріплення як засобу підтримання гірничої виробки у стійкому стані; 3) життєвий цикл виробки, кріплення якої є складовою її облаштування. У разі формування життєвого циклу кріплення як продукту цикл форму-ється за аналогічними етапами життєвого циклу інновацій (рис. 3.8): Результати впровадження, грн Етапи життєвого циклу Рис. 3.8. Схематичне зображення економічних результатів виробника кріплень НТР при їх впровадженні 1) стратегічний маркетинг, науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи; 2) організаційно-технологічна підготовка нового виробництва; 3) виробництво і реалізація металевих комплектів, підготовка кріплень до зведення в гірничих виробках; 4) експлуатація та ремонт кріплення, утилізація придатних кріпильних елементів. Названі етапи за змістом не відрізняються від етапів загально прийнятого життєвого циклу інновацій [2, 115]. На 4му етапі попит на металеве кріплення досягає максимуму, що забезпечує підприємству-виробнику найбільший прибу-ток. Частково попит на елементи кріплення шахта може задовольняти за рахунок повторного використання металокомплектів, витягнутих при погашенні виробок. Потім на 5му етапі попит у зв’язку з насиченістю ринку знижуватиметься, проте він буде підтримуватися на високому рівні через додатковий попит на закупівлю кріплень для ремонтних робіт. Протягом цього етапу попит вугільних шахт на кріплення НТР для нових гірничих виробок знизиться до нуля і матиме місце ли-ше попит на кріпильні елементи для ремонтів металевих рам, що вийшли з ладу. Цей попит забезпечуватиме виробнику кріплень прибуток впродовж 6го етапу. Обсяг додаткового попиту на кріпильні елементи за часом відпрацювання вугільної ділянки визначатиметься інтенсивністю відмов металокомплектів в експлуатації (п. 2.2). Щоб підприємство могло успішно господарювати, воно ще до початку 5−го етапу, тобто до етапу насичення ринку якоюсь моделлю кріп-лення, повинно почати розробку й виготовлення на ринок іншої моделі кріп-лення. Це має стати одним з принципових положень діяльності виробника шах-тних кріплень. Протягом 5−го й 6−го етапів він має здійснити маркетингові до-слідження, довести до покупців інформацію про якісні характеристики нового кріплення, його переваги та корисні властивості для споживачів (етап 1а), а та-кож організувати технологію підготовки нового виробництва (етап 2а). Такий порядок етапів життєвого циклу дозволяє виробнику покрити витрати на етапах 1а і 2а за рахунок прибутку, який він має на етапах 5 та 6.