Фінансовий механізм управління акціонерним капіталом

Фінансовий механізм управління акціонерним капіталом Вважається, що термін «менеджмент» (англ. Management) є похідним від Manage – «управляти». Англійська економічна наука вживає цей термін стосовно мікрорівня, коли мова йде про господарське управління. Так, М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі спрощено трактують менеджмент «…як уміння досягати поставлених цілей за допомогою праці, інтелекту, поведінки людей» [111, с.5], а управління визначають як «…процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для досягнення цих цілей» [111, с.38]. Томпсон-мол., А. Артур, Ш. А. Стрікленд стверджують, що «…ефективне управління полягає в розробці кращої стратегії та професійній її реалізації» [169, с.57], а стратегію розглядають як «…план дій по завоювання вигідного стану на ринку і досягненню стійкої конкурентної переваги» [169, с.75]. Професор Й. С. Завадський розглядає менеджмент як «…сукупність стратегій, філософій, принципів, методів, засобів і форм наукового керівництва будь-якою діяльністю з метою поліпшення її ефективності та задоволення ринкових потреб споживачів», що, на нашу думку, досить влучно та точно розкриває його сутність [63, с.17]. О. Віханський стверджує, що «…управління, яке ґрунтується на людському потенціалі, дозволяє досягти підприємству стратегічних цілей та конкурентних переваг» [41, с.12]. Фінансовий менеджмент (Financial Management) виступає окремою сферою загального менеджменту підприємства, його невід’ємною складовою, яка займається управлінням фінансовими ресурсами і фінансовими відносинами, що супроводжують рух цих ресурсів, з метою досягнення стратегічних цілей. Метою фінансового менеджменту підприємства є ефективне використання обмежених фінансових ресурсів, яке забезпечує найвищу прибутковість при мінімізації ризиків, і досягається шляхом обґрунтування потреби у фінансових ресурсах, виявлення альтернативних джерел фінансування та оптимізації структури на основі їх вартісної оцінки, ефективного використання інвестованих коштів. Завадський Й.С. визначає фінансовий менеджмент як «…систему управління фінансовими ресурсами, яка включає процес розробки цілей управління фінансами підприємства чи організації і здійснення впливу на них за допомогою методів, важелів і інструментів фінансового механізму» [63, с.164]. На наш погляд, це одне з найбільш всеохоплюючих визначень даної економічної категорії. Кірейцев Г. Г. трактуючи фінансовий менеджмент як «…процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів з метою найбільш повної реалізації цілей підприємства» [181, с.12], відмічає відсутність чіткого його визначення сучасною фінансовою наукою. Водночас, він зазначає, що теоретичні основи менеджменту фінансів ґрунтуються на теорії портфелю, автором якої виступає лауреат Нобелівської премії Г. Марковіц, теорії структури капіталу та теорії дивідендів, основоположниками яких вважаються також Нобелівські лауреати М. Міллер та Ф. Модільяні. Серед зазначених теорій концепція структури капіталу є відносно новою і потребує розвитку та удосконалення [181, с.8-9]. На думку американських економістів Річарда Брейлі та Стюарта Майєрса «…секрет успіху фінансового управління полягає в збільшенні вартості, тобто капітал корпорації повинен зростати» [32, с.33]. В цьому зацікавлені власники капіталу – акціонери, які розраховують на стабільні дивіденди і зростання курсової ціни акцій, та менеджери, які з метою зростання вартості капіталу прагнуть реінвестувати нерозподілений прибуток. На нашу думку, в цьому зацікавлені ще і члени трудового колективу, які не є власниками, проте їх доходи змінюються прямо пропорційно доходам акціонерного підприємства.