Сутність та структура виробничого потенціалу

Сутність та структура виробничого потенціалу Подальший розвиток ринкової економіки України передбачає докорінні зміни в структурі управління ресурсним потенціалом економіки держави. В умовах командно – адміністративної системи моделювання галузі, підприємства або кожного регіону сплямувалось, в основному, на задоволення загальнодержавних інтересів. Це призвело до певних деформацій територіальної структури формування і нарощення виробничого потенціалу. Ресурсо-, трудо- і капіталомісткі виробництва сконцентровані, головним чином, на території Донбасу, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Харківської областей. Підвищеною концентрацією виробництва відзначаються Київський та Львівський регіони. Це зумовило надмірне техногенне навантаження на навколишнє середовище і загрозу виникнення небезпечних екологічних ситуацій. Потенційно небезпечні підприємства становлять майже третину всіх підприємств України [17]. Як визначальний фактор розвитку економіки, існують регіональні відмінності у рівні транспортної доступності підприємств України. У Донбасі, Криму, на Заході країни щільність автомобільної та залізничної мереж є відносно високою. Нерівномірність розвитку регіонів зумовлена впливом економічної політики колишнього СРСР. Коли Україна є незалежно державою, напрямки розвитку виробництва у кожному регіоні повинні бути переглянуті та скореговані. Це зумовлено: - розпадом народногосподарського комплексу СРСР і встановленням нових зв’язків; - економічною кризою, що відбилась на соціально – економічному становищі окремих регіонів; - формуванням ринкової економіки; -становленням державності України, що висунуло нагальну необхідність створення виробничого комплексу на базі ефективного використання всіх місцевих ресурсів.