Принципи і складові організаційно-економічного механізму відтворення виробничого потенціалу та управління ним

Принципи і складові організаційно-економічного механізму відтворення виробничого потенціалу та управління ним Спад обсягів сільськогосподарського виробництва, кардинальна перебудова його організації вимагають ефективного підходу що до розвитку механізмів ринкового і державного регулювання економічних процесів, впровадження ефективних методів регулювання діяльності економічних суб'єктів господарювання регіону. Традиційні способи і методики, що сформувались у попередній періодах нажаль, не відповідають новим ринковим умовам господарювання та не дозволяють вирішити актуальну проблему якісно нових взаємовідносин між людиною, виробництвом та органами державної влади [5]. Нами визначено, що командно-адміністративна система управління ґрунтувалась лише на монополії державної власності на засоби та предмети праці та централізованого управління. Зазначимо, що за цей період також вдалося досягти значних економічних успіхів окремих галузей та соціального прогресу в цілому. Так, зокрема, за короткий строк було створено потужний агропромисловий комплекс в регіонах, підвищився рівень та якість життя сільського населення, була створена система загальнодоступної безкоштовної освіти й охорони здоров'я. Були досягнуті вагомі результати у нарощуванні оборонного та наукового потенціалу. Проте, на нашу думку і були значні недоліки планової системи управління. По-перше, це нездатність забезпечити конкурентоспроможне масове виробництво внаслідок відсутності трудової мотивації та здійснення ефективної виробничо-господарської діяльності. По-друге, не достатньо чітко було дотримання екологічних вимог, що призвело до екстенсивного розвитку економіки та до глибоких перекосів у балансі “людина-виробництво-природне середовище”. По-третє, не достатній рівень використання інформаційних технологій не дав можливості впровадити у виробництво ресурсо- та енергозберігаючі технології, що сприяло в свою чергу підвищенню конкурентоспроможності виготовленої продукції. Це свідчить про не достатньо застосування ефективних методів управління, які використовувалися при командно-адміністративній системі. Сьогоднішні ринкові умови господарювання вимагають впровадження нових ефективних методів управління шляхом створення приватної власності, інтелектуалізації та інформатизації виробництва, екологізації розвитку регіону. Тому за визначених умов управління виробничим потенціалом аграрного підприємства повинне бути гнучким по внутрішньої взаємодії, що проявляється у використанні активних методів впливу на суб'єкти господарювання. Нами визначено, що суттєвий вплив на виробничий потенціал здійснюють організаційні та економічні чинники. Серед організаційно-економічні методів впливу держави, характерні нові підходи до формування та нарощення виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств [31]. В результаті впровадження методів приватизації власності виникали різні організаційно-правові форми господарювання, які основані на приватної форми власності, яка має певні переваги та недоліки. Від вибору найкращого способу приватизації підприємств буде значним чином залежати механізм формування та відтворення виробничого потенціалу. Найбільш ваговим при формуванні та відтворенні виробничого потенціалу підприємства є активна державна підтримка розвитку виробничо-господарської діяльності підприємств. На жаль, в теперішній час економічна ситуація в Україні і є не досить стабільною, а прийняті на державному рівні законодавчі рішення із-за відсутності дієвого, ефективного механізму їх реалізації часто не виконуються. Крім того, і сама економічна політика перебуває в кризовому становище, що спонукає органи державної влади приймати суперечливі рішення, які не відповідають глобальним напрямкам розвитку економіки, а вирішують найбільш гострі проблеми. При цьому такі рішення не пов’язані із загальною стратегією розвитку держави та регіонів, а їх реалізація призводить до значного зниження ефективності функціонування окремих галузей економіки. Це відбувається всупереч прийнятої політики розвитку виробничо-господарської діяльності і викликає негативну реакцію сільськогосподарських виробників, спонукає їх до організації тіньової діяльності.