Види адміністративних санкцій, що застосовуються за правопорушення у сфері земельних відносин

Види адміністративних санкцій, що застосовуються за правопорушення у сфері земельних відносин Визначення міри відповідальності за адміністративні проступки можливе, перш за все, через застосування адміністративних санкцій. Вчені висловлюють різні погляди щодо розуміння поняття «адміністративна санкція». Зокрема, Є.В. Додін дотримується думки про те, що санкція, як елемент адміністративно-правової норми, встановлює наслідки її порушення, при цьому не проводячи відмежування між санкцією та адміністративним стягненням, фактично ототожнюючи їх [236, с. 170]. Водночас у нашому розумінні, більш слушною є думка В.А. Юсупова, який поряд із примусовими санкціями виділяє санкції-попередження та санкції-заохочення, називаючи останні санкціями позитивного стимулювання [237, с. 117]. Зазвичай, адміністративна санкція є негативною реакцією держави, в особі її уповноважених органів, при будь-якому порушенні адміністративно-правової норми. Адміністративні санкції застосовуються переважно через адміністративні стягнення, що істотно відрізняються від інших примусових заходів своєю функці-онально-цільовою спрямованістю (тільки адміністративне стягнення є мірою від-повідальності за адміністративне правопорушення; тільки воно містить підсумкову юридичну оцінку протиправного діяння порушника) [238, с. 13]. Застосування адміністративно-примусових заходів впливу, які не належать до адміністративних стягнень (стаття 24-1 КУпАП передбачає застосування до неповнолітніх за вчи-нення правопорушення примусових заходів впливу), є також адміністративно-правовою санкцією, що застосовується до правопорушника уповноваженим орга-ном, однак не передбачають настання адміністративної відповідальності. Покарання за адміністративні проступки у сфері земельних відносин пере-важно виявляється у вигляді стягнень. С.Т. Гончарук визначає стягнення як матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, як негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка повинна відповісти за свій протиправний вчинок і понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу – є останньою ланкою в системі заходів адміністративного при-мусу. Вони є мірою відповідальності [239, с. 23]. На думку Л.В. Коваля, адміністративні стягнення є необхідним наслідком порушення (невиконання) адміністративних заборон, що полягає в осуді поведінки правопорушника й обмеженні його особистих благ, матеріальних та інших правових інтересів [240, с. 114]. Адміністративним стягненням притаманні характерні ознаки: мають держа-вно-примусовий характер; вони передбачені конкретною правовою нормою, недо-тримання чи порушення якої ініціює їх застосування; поєднують у собі елементи карного, виховного та запобіжного характеру; покарання реалізується через ін-ститут адміністративної відповідальності; досить часто вбачають у специфічному колі суб’єктів застосування, а саме: переважно позасудовий характер застосування; законодавством передбачено спеціальний порядок їх застосування. Адміністративна відповідальність за вчинений проступок має характер пе-ретерплювання. У суб’єкта правопорушення, у зв’язку з настанням відповідально-сті, виникають особливі обов’язки. Специфіка цих обов’язків у тому, що вони мають характер обмежень і тимчасово змінюють правовий статус суб’єкта. Такі обов’язки обтяжують особу і вона повинна їх перетерпіти, особисто зазнати не-статків [171, с. 181]. Недаремно закон забороняє виконання стягнень іншими, крім правопорушника, особами і детально регламентує такі процедури. Так, відповідно до статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений особисто порушником; відповідна сума грошей вноситься особисто порушником в установу банку України, за ви-нятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення.