Генеза кримінально-виконавчої інспекції, історичні передумови виникнення

Генеза кримінально-виконавчої інспекції, історичні передумови виникнення Реформування пенітенціарної системи України сьогодні стає предметом посиленої уваги з боку багатьох учених, політиків, державних діячів, юристів, політологів, істориків та інших фахівців. Проте, незважаючи на існування значного наукового, суспільного та практичного інтересу, пов’язаного з діяльністю та реформуванням пенітенціарної системи, у сучасній українській юридичній науці і соціальній практиці немає чіткого розуміння поняття і сутності пенітенціарної системи як суспільно-правового явища: „в кримінально-виконавчому праві України все ще немає загальновизнаної й чіткої концепції щодо виконання покарань” [1]. Значною подією для вітчизняної адміністра¬тивної науки стало прийняття в 1997 р. Указів Президента України „Про Державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи” та „Положення про Державну комісію з проведення в Україні адміністратив¬ної реформи”. Подальша робота Дер-жавної комісії з проведення адмініст¬ративної реформи матеріалізувалась у вигляді Концепції адміністративної реформи, один з напрямів якої перед¬бачає запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання дер¬жавних та громадських послуг [2]. Незалежній Україні у спадщину від СРСР залишилася виправно-трудова система з притаманними їй методами управління, організаційною структурою, філософією. З 1991 р. було багато чого зроблено щоб позбутися цієї системи, ознак закритості, таємності, мілітаризованості. Але на сучасному етапі величезна кількість проблем, з якими стикається пенітенціарна система України, залишаються невирішеними. Більшість із них не може бути вирішена пенітенціарними установами самостійно, для цього потрібні зусилля всього суспільства [3]. Розвиток юридичної науки в Україні вимагає нових методологічних засад її втілення в правотворчих та правозастосовних процесах. Відповідне місце тут займає проблематика адміністративно-юрисдикційного процесу, значну увагу якому приділяють вчені-адміністративісти [4]. Генезис кримінально-виконавчої інспекції та історичні передумови її виникнення невід’ємно пов’язані з основними періодами становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи та пенітенціарного законодавства на території України. Ані відповідна галузь національного права, ані система, на яку законодавством України покладена функція виконання покарань, ніколи не мали власної писаної історії. Вона була розпорошена у численних розвідках спочатку історії тюремної системи і законодавства Російської імперії, а згодом виправно-трудової системи і законодавства СРСР, створюючи лише підґрунтя для більш-менш правдоподібних версій становлення та розвитку останніх. Не обійшлося тут і без казусів суто юридичного характеру, навмисного чи мимовільного перекручування фактів, замовчування або просто незнання наслідків надзвичайно важливих для кримінально-виконавчої системи і законодавства України реформ [5]. Тому матеріали цього підрозділу треба розглядати як спробу системного викладу історичного матеріалу. Для детальнішого ознайомлення з історією становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи і законодавства України може бути, використана, наприклад, „Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України” [6, с. 126 –131]. На думку багатьох видатних фахівців у галузі кримінального права та пенітенціарії XIX ст. І. Фойницького, Д. Тальберга, В. Нікітіна, М. Таганцева,С. Познишева, М. Гернета та інших цей, період характеризується повною байду-жістю суспільних і державних структур до долі засуджених та над¬звичайною жорстокістю карних заходів. За слушним зауваженням О.Ф. Кістяківського, „Як наступниця тих елементів, що створили кримінальне право приватної помсти, державна влада в усьому, що стосується власне її, засвоює із самого початку, без будь-яких змін, правила приватної помсти” [7, с. 126]. Виникнувщи на досить високому рівні суспільного розвитку, покарання в різні часи у різних народів пройшло досить складний шлях, змінюючись як за змістом, так і за формою. Ці зміни залежали від сутності політичних режимів, що встановлювались панівним класом у тих чи інших соціально-економічних формаціях рабовласництві, феодалізмі та капіталізмі. Навіть в історичних межах існування однієї й тієї самої формації покарання не залишалось незмінним. Будучи важливою зброєю в руках панівних класів, воно змінювалось залежно від того, як змінювалась потреба цих класів в утриманні влади, збереженні свого панування. Існування тієї чи іншої формації залежало від методів, якими здійснювалась диктатура, відбувалось захоплення влади [8, с. 6–17].