Вплив співробітників інспекцій на осіб, які скоюють адміністративні правопорушення

Вплив співробітників інспекцій на осіб, які скоюють адміністративні правопорушення Цей підрозділ розкриває проблему здійснення контролю за поведінкою осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, звільнені від відбування покарання з випробуванням та перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань. Розкривається сутність діяльності й організації роботи кримінально-виконавчих інспекцій щодо контролю за поведінкою цієї категорії осіб та проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи. Питання впливу на поведінку осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, перебуваючи на обліку в кримінально-виконавчих інспекціях, є досить важливим, оскільки від того, як буде проводитися індивідуально-профілактична робота з боку працівників кримінально-виконавчих інспекцій, співробітників органів внутрішніх справ, громадських та релігійних організацій і окремих громадян, залежить подальше відновлення правопорушника в соціальному статусі повноправного члена суспільства. О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль під методами впливу розуміють способи дії на проце¬си (динаміку) та системи (статику) управління. Методи впливу зумовлюють належну поведінку колективів та окремих людей у процесі управління, різняться стимулами, що спонукають до певних дій. Стимули можна поділити на економічні, моральні та стимули завдання. Загальними методами впливу на поведінку людей є переко¬нання та примус, їх поєднання становить універсальний принцип соціального управління, який проникає через усю систему стимулювальних методів, включаючи адміністративні, соціально-психологічні та економічні [68, с. 199]. Під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести ко¬рективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізува¬ти негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону [55]. Ф. Аквінський свого часу писав: „Високу міру покарання, що виноситься при зем¬ному житті, лише тоді можна виправдати, коли во¬на водночас лікує” або „Господь не хоче смерті гріш¬ника, він хоче скерування його на шлях істинний”. Не можна втрачати надію в можливість зміни, ви¬правлення людини. Проте існує різниця між так званим „політичним виправленням” і „моральним виправленням”. Людина повинна внутрішньо ви¬правитися, від цього буде значно більша користь суспільству. Таке виправлення здається неможли¬вим без урахування етичного виміру провини й по¬карання. Звідси виникла ідея спокути [129, c. 77–82]. Тісно переплітаються із застосуван¬ням дискреційних повноважень не¬прямі методи впливу на прийняття рішень у сфері адміністрування, а саме: морально-етичні, соціально-політичні, економічні. Їх відмінність від прямих (адміністративних) методів полягає в тому, що вони створюють необхідні пе¬редумови для креативної діяльності посадової особи, тобто змушують її мислити, аналізувати конкретну ситу¬ацію, а не просто бути сліпим виконав¬цем „наказу”. Широке використання таких методів, поєднаних з мож¬ливістю самостійно приймати рішення посадовою особою, на нашу думку, забезпе¬чить ефективний результат роботи адміністративних органів. Переорієнтація управлінської діяль¬ності (у системі адміністративних ор¬ганів) на використання подібної мето¬дології створює необхідні передумови для широкого застосування дис¬креційних повноважень. Адже такі ме¬тоди допомагають та акцентують увагу на формуванні „думаючої” адмініст¬рації, яка розуміє не лише пряму вказівку закону, і його внутрішній зміст, що виражається в принципах [130, с. 40–45]. Великою перепоною на шляху імплементації адміністративного роз¬суду на емпіричному рівні, що вив¬чається та обговорюється в окремих наукових статтях, монографіях, є „страх” відповідальності, тобто поса¬дова особа не хоче приймати рішення, оцінюючи і аналізуючи самостійно си¬туацію.