Культурно-інвестиційний компонент підвищення ефективності міжнародного ризик-менеджменту в Україні

Культурно-інвестиційний компонент підвищення ефективності міжнародного ризик-менеджменту в Україні Як було доведено в 1.3 та 2.1 роль поведінкових інструментів ризик-менеджменту в умовах інвестиційного глобалізму закономірно зростає. В числі цих інструментів і опанування інвестиційними менеджерами нового типу культури. Культури «дронту», «сороки» та «орла», які панували в умовах органічної парадигми ризик-менеджменту, змінюються культурою «сови», для якої притаманні середнє прагнення ризику, глибоке його розуміння та висока етика ділової поведінки (таблиця 2.6, с. 109). Виходячи із зазначеної закономірності зміни типу культури інвестиційних менеджерів, дисертантом досліджено стан та потенціал культурно-інвестиційного фактору у підвищенні ефективності ризик-менеджменту в Україні. Вказане дослідження включало наступні етапи: 1) вибір методики дослідження культурних типів ризик менеджерів; 2) обґрунтування об`єктів дослідження; 3) проведення опитування працівників українських підприємств – об`єктів дослідження; 4) узагальнення отриманих результатів; 5) обґрунтування напрямів підвищення ефективності інвестиційного ризик-менеджменту в Україні. 1. Вибір методики дослідження культурних типів ризик-менеджерів. Постановка проблеми культурних типів ризик-менеджерів є порівняно новою в управлінських дослідженнях. Пояснюється це тим, що лише в останні роки, в основному на початку третього тисячоліття, поведінка ризик-менеджерів, що залежить від їх інвестиційної культури, почала впливати на інвестиційні рішення в ТНК, а також учасників міжнародних фондових ринків. Суттєвий вплив на дослідження культурних аспектів поведінки інвестиційної діяльності (культурно-інвестиційних факторів) справила така подія як зловживання вищого менеджменту однієї з найкрупніших енергетичних корпорацій світу «Енрон» (США) та міжнародної аудиторської фірми «Артур Андерсон», які призвели до банкрутства обох компаній в 2001 році і пов`язаними з цією подією втратами дрібних акціонерів. Ця подія отримала гучну назву «Енронгейт». Не менший вплив справили банкрутства численних Інтернет компаній в 2002 році, які підтвердили високі ризики інвестування у віртуальний бізнес, що отримав назву «бульбашкових інвестицій». Ці та інші події поставили у порядок денний дослідників інвестиційної діяльності, насамперед ТНК, які посідають панівну позицію в глобальному інвестуванні, питання про типологію та вплив культури ризик-менеджерів на інвестиційні процеси. Аналіз наявних публікацій дозволяє зробити висновок про вкрай обмежені результати досліджень культурно-інвестиційних факторів інвестиційної діяльності ТНК. Тим не менше, на нашу думку, в літературі з міжнародного бізнесу можна визначити два основних підходи до класифікації інвестиційних культур: емоційний та аналітичний. Емоційний підхід полягає у тому, що його прибічники виділяють два типи культури ризик-менеджерів: авантюрно-кримінальну та етично-виважену культуру. Перший тип віддзеркалює поведінку тих ризик-менеджерів, які прагнуть найвищих прибутків від інвестиційної діяльності для компаній та особистої фінансової винагороди, не зважаючи на інтереси акціонерів і навіть порушення законів. В решті решт ця культура призводить до негативних наслідків інвестиційної діяльності компаній, а ризик-менеджери стають злочинцями. Прикладами такого підходу є оцінка дій Ніка Ліссона, в якості керівника відділу ф`ючерсних угод сінгапурського відділення «Баррінгс Банку» (додаток Е) одним з провідних дослідників сучасних інструментів ризик-менеджменту У.Едвардесом [42, с. 167-168]. Викриваючи передумови та закономірність поразки Н.Ліссона він доходить двох висновків. По-перше, поведінка Н.Ліссона випливає з його характеру, якому було притаманне шахрайство і прагнення особистого надмірного збагачення. По-друге, в банку «Баррінгс» були відсутні належні обмежувальні та контрольні процедури, з одного боку, та підтримка позицій Н.Ліссона вищими менеджерами банку. З іншого боку, оскільки підрозділ заробляв чималі прибутки для компанії. Цілком зрозуміло, що діяльність Н.Ліссона завершилась ув`язненням, термін якого У.Едвардес вважає занадто малим, а тому небезпідставно кепкує над його звільненням і публікацією ним мемуарів під назвою «Шахрай і торгаш» [42, с. 168]. Авантюрно-кримінальній культурі У.Едвардес протиставляє етично-виважену культуру, для опанування якої він пропонує цікаві і надзвичайно корисні 50 порад щодо уникнення чи зменшення інвестиційних ризиків [42, с. 188-196].