Підходи до оцінки рівня розвитку малого бізнесу в містах і районах регіону

Підходи до оцінки рівня розвитку малого бізнесу в містах і районах регіону Завдання вдосконалення управління розвитком малого бізнесу в регіоні й формування його раціональної структури обумовлюють необхідність оцінки його розвитку на даній території та ефекту від витрачених коштів. Ця проблема, вирішення якої має велике практичне значення, поки не дуже розроблена. На нашу думку, оцінка ефективності підтримки малого бізнесу повинна носити комплексний характер і включати:  виявлення тенденцій у динаміці показників, що характеризують розвиток суб’єктів малого бізнесу і ефективність їхньої діяльності;  оцінку внеску державної підтримки в одержання соціально-економічного ефекту на всіх рівнях (валовий регіональний продукт, податкові надходження до бюджетної системи, доходи підприємств);  визначення економії на транзакційних витратах;  оцінку соціальних ефектів від підтримки малого бізнесу;  виявлення й оцінку негативних явищ, що виникають у тому числі через невисокий рівень підтримки. Узагальнення результатів оцінки ефективності по названих напрямках дозволить дати відповіді на питання: у якій мірі державна підтримка є допомогою для саморозвитку малих підприємств і в якій виступає формою патерналізму, розрахованого на короткострокові ефекти й не забезпечує належною мірою умов відтворення й життєздатності малого бізнесу. Критерії ефективності управління розвитком малого бізнесу повинні відображати міру його впливу на реалізацію тих цілей, які стоять перед суб’єктами управління цією сферою. Гіпотетично такий ефект можна було б визначити як різницю між показниками результативності діяльності суб’єктів малого бізнесу з підтримкою й без такої. Провести подібні розрахунки складно насамперед через недосконалість інформаційної бази, але це не єдина причина. При підході до вирішення даного питання варто розрізняти ефективність підприємництва в широкому змісті (на загальнодержавних, регіональному рівнях) і у вузькому – ефективність власне підприємництва (на підприємствах, в організаціях). Тому оцінити ефективність підтримки малого бізнесу на базі єдиного показника, що враховував би ефект на всіх рівнях, навряд чи можливо. Пропонується для оцінки ефективності малого підприємництва використати методики, придатні до застосування для підприємництва у цілому. При цьому з'являється принципова можливість виділити в ефектах частку, що залежить від підтримки малого бізнесу. На регіональному рівні можна для оцінки ефективності малого бізнесу й виділення ефекту від державної підтримки використати наступну систему показників: 1. Показники виробничої й комерційної діяльності (у динаміці). До них відносяться: виробництво продукції, товарів і послуг (загальний обсяг і на душу населення); прибуток на 1 грн. витрат; платежі в бюджетну систему на 1 грн. виручки від реалізації; відносна економія від використання основних ресурсів; рентабельність; витрати виробництва й обігу на 1 грн. виробленої й реалізованої продукції. Особливо виділяється такий показник, як віддача від витрат держави на підтримку малого підприємництва, – бюджетна ефективність. Це – співвідношення обсягу платежів у бюджетну систему (бюджети всіх рівнів і державні позабюджетні фонди) і обсягу засобів державної підтримки. Розрахунок показників частки малого бізнесу у валовому регіональному продукті, у прибутку, бюджетних надходженнях дозволяє оцінити місце малого бізнесу в розвитку економіки регіону. Це важливий аспект оцінки ефекту. Його значимість зростає, якщо результати порівнювати з недоодержанням прибутку й податків через тіньовий оборот. Пропоновані показники і їхня динаміка можуть деякою мірою виявити роль підтримки в одержанні ефекту. 2. Показники ефективності використання ресурсів: капіталоємність; матеріалоємність; питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції (робіт, послуг) і ін. Їхній розрахунок дозволяє вловити зміни у використанні застосовуваних ресурсів у порівнянні з накопиченими. Показники звітного (аналізованого) періоду порівнюються з відповідними показниками базисного періоду. Це має значення також для оцінки ресурсних можливостей і пільг, які надаються малим підприємствам у регіонах: нежилі приміщення, земля, техніка, інвестиції, інформація й т.д. Динаміка розглянутих показників дає можливість більш виразно формувати напрямки підтримки, тобто проводити цілеспрямовані зміни в її структурі. Серед показників підвищення ефективності використання праці (у динаміці) основним є продуктивність праці. Цей показник важливий насамперед для зіставлення з аналогічним показником по середніх і великих підприємствах, по регіонах, а також для пошуку резервів розвитку малого бізнесу (внутрішніх і зовнішніх). Звичайно в коментарях до всіх подібних до розрахунків фіксується більш низька продуктивність праці на малих підприємствах у порівнянні із середніми й великими. Однак однозначні висновки тут робити не слід. По-перше, відомо, що більші фірми витісняють малий бізнес у сфери діяльності з низькою рентабельністю й високою трудомісткістю. По-друге, у діяльності малого бізнесу не враховується тіньовий сектор, що є досить потужним у великих містах. У цілому слід зазначити, що значна частина вищезазначених показників відсутня у статистичній звітності щодо розвитку малого бізнесу, до того ж статистичний облік ведеться тільки стосовно діяльності малих підприємств-юридичних осіб, а інформація щодо суб’єктів малого бізнесу-фізичних осіб досить обмежена. Тому необхідно вдосконалювати статистичний облік і доповнити його показниками, які дозволять здійснити оцінку ефективності управління розвитком малого бізнесу. Оцінка ефективності підтримки малого бізнесу може стати більш багатогранною і повною, якщо застосувати методологічний підхід, заснований на аналізі транзакційних витрат (витрат транзакцій). Уперше поняття транзакційних витрат ввів Рональд Коуз. У своїй статті „Природа фірми” (1937) [188; с.192] він визначив транзакційні витрати, як витрати функціонування ринку. Наступний етап розвитку теорії припадає на 50-ті роки XX ст. Він пов'язаний з цілою групою імен, серед яких К. Ерроу, Дж. Стіглер, А. А. Алчіан, Г. Демсетц, О. Вільямсон. У межах сучасної економічної теорії транзакційні витрати отримали безліч трактувань, іноді навіть діаметрально протилежних. Так, К. Ерроу визначав транзакційні втрати як витрати експлуатації еко¬номічної системи – "витрати з підтримки економічних систем на ходу". К. Ерроу порівнював дію транзакційних витрат в економіці з дією тертя у фізиці [189; с.33]. Я. Корнаї прямо використовує термін "тертя" для опису чинників, що перешкоджають оперативному укладанню угод між економічними агентами. Розвиваючи аналіз Р. Коуза, сучасні економісти запропонували велику кількість варіантів визначення транзакційних витрат, які одночасно розглядаються як їх види. Навіть простий перелік наявних визначень розкриває зміст цієї категорії: "витрати з обміну правами власності", "витрати із здійснення та захисту контрактів", "витрати отримання вигод від спеціалізації та розподілу праці". Так, наприклад: О. Вільямсон [190; с.393] робить акцент на витратах опортуністичної поведінки; Дж. Стіглер – на витратах отримання інформації; М. Дженсен та У. Меклінг – на витратах, що виникають в межах відносин "поручитель виконавець", перш на все – на витратах контролю за поведінкою виконавця; А. Алчіан та Г. Демсетц – на витратах координації між різноманітними ресурсами у процесі виробництва; Й. Барцель — на витратах вимірювання [189; с.34].