Нормативне забезпечення адміністративно-правового регулювання рекламної діяльності в Україні

Нормативне забезпечення адміністративно-правового регулювання рекламної діяльності в Україні Правове регулювання та управління рекламною діяльністю здійснюється державою та її органами безпосередньо через прийняття юридичних актів, які є джерелом відповідних правових норм та формують правові основи регулювання рекламного ринку та рекламної діяльності. За радянських часів перші спроби законодавчо врегулювати відносини, які виникали у сфері рекламної діяльності, спрямовувалися головним чином на державну монополізацію рекламних оголошень. Так, 8 листопада 1917 року Раднаркомом був виданий декрет «Про введення державної монополії на оголошення» [66, c. 5]. Даним декретом була введена монополія на «друкування за плату оголошень в періодичних виданнях друку, також в збірниках та афішах, а також здачу оголошень у кіоски, контори та ін. установи», «платне розміщення оголошень в будь-яких виданнях, у вигляді звітів, рекламних статей або в інших формах тягне за собою покарання (конфіскація всього майна і позбавлення волі до трьох років)». У зв'язку з прийняттям цього Декрету майно всіх існуючих приватних рекламних агентств конфісковувалось. Фактично, таким чином, державна влада того часу, намагалася монополізувати рекламну діяльність, а підприємці, у свою чергу, позбавлялися права розширяти свої справи за допомогою реклами. Публікація реклами була оголошена виключним правом радянської влади і місцевих Рад робітників, солдатських та селянських депутатів. 16 квітня 1918 року Раднарком приймає ще один декрет – «Про організацію управління поштово-телеграфною справою Радянської республіки» [66, c. 5]. В цьому декреті передбачалась організація у всіх поштово-телеграфних конторах країни приймання оголошень від усіх осіб та установ для розміщення в радянських друкованих виданнях. Але з початком громадянської війни рішення цього декрету залишилися на папері. Після закінчення громадянської війни й переходу до нової економічної політики (НЕПу) держава тимчасово допускає існування приватної власності. При цьому державні підприємства повинні були конкурувати з приватним сектором. Для цього було створено ряд великих державних синдикатів, і, як наслідок, у країні відроджується торгова реклама. При Вищій Раді Народного господарства (ВРНГ) у 1922 році була сформована комісія по раціоналізації реклами. У 1935 році Наркомат внутрішньої торгівлі СРСР видав постанову «Про використання методів реклами для розширення товарооборотів» [127, c. 59], в якій була підкреслена важливість торгової реклами. Відповідно до цієї постанови, було створено державну контору «Торгреклама», метою якої стало рекламне обслуговування виробництва рекламного інвентарю і його збут. Виникають декілька філіалів цієї всесоюзної контори в Києві, Харкові та Одесі. В період з кінця 30-х до початку 60-х років рекламна діяльність розвивалась тільки в галузі зовнішньої торгівлі. Після цього періоду, перші ознаки становлення рекламної діяльності почали виділятися в 60-х роках на тлі збільшення економічного потенціалу СРСР (певною мірою зросло індивідуальне споживання населення, збільшився попит на якісні товари). Ці та інші фактори вплинули на створення таких спеціалізованих державних організацій, як Зовнішторгреклама (1964 р.), Союзторгреклама, утворена при Міністерстві торгівлі СРСР (1965 р.), Главкоопторгреклама, утворена при Центросоюзі СРСР, рекламні організації при Аерофлоті та Міністерстві культури УРСР, при міністерствах рибного господарства, хімічної, легкої, текстильної промисловості, на які покладалося регулювання, виготовлення й розповсюдження рекламної інформації.