Теоретичні положення управління стійким функціонуванням підприємства - суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності

Теоретичні положення управління стійким функціонуванням підприємства - суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності На сучасному етапі розвитку економіки України функція управління саме підприємств – суб’єктів ЗЕД в умовах особливо небезпечного зовнішнього та внутрішнього середовища набуває все більш вагомого значення та стає основною для забезпечення стійкого функціонування підприємства. Це зумовлено наступними причинами: нестабільністю умов господарювання, високим рівнем залежності економічного зростання від успіхів українських підприємств – суб’єктів ЗЕД на зовнішніх ринках, що вимагає від керівництва українських підприємств-суб'єктів ЗЕД постійної уваги до побудови управлінських структур, організації господарської діяльності у відповідності до вимог небезпечного ринкового середовища. Успіх управління підприємством – суб’єктом ЗЕД залежить від ефективного розпізнання загроз здійсненню ЗЕД підприємства, ступеню їх небезпечності та ефективного реагування на визначені загрози або передбачення їх наступу як у внутрішньому середовищі, так і у зовнішньому. У сучасній економічній літературі вчені Aреф’єва О.В., Білий І.І., Гриньова В.М, Макагон Ю.В., Мєскон М.Х., Панфілов A.С., Тридід О.М, Василенко В.О., Локтионов М.В., Лігоненко Л.О., Новоселецький О.М. Татарніковим Е.A., Пушкар О.І , Пономаренко В.С, Чернега В.В. та ін. [6,14,30,71,81,87,92,108,135,136,146] розглянули та визначили дуже чітко проблему управління підприємствами в умовах небезпеки. Aле наведені роботи недостатньо враховують зовнішньоекономічний аспект діяльності підприємства, стосовно відмінностей збутової діяльності на різних зовнішніх ринках та галузеву приналежність підприємства. Подолання негативних наслідків результатів впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища на рівень стійкості підприємства – суб’єкта ЗЕД є керованим процесом. Вирішення проблеми забезпечення стійкого функціонування підприємства – суб’єкта ЗЕД пропонується за рахунок відповідного управління. Будь-яке управління в певній мірі вирішує окремі завдання по забезпеченню процесу стійкого функціонування [146]. На сьогоднішній день українське підприємство, яке працює із зовнішніми ринками, представляє собою складну, економічно та організаційно відокремлену систему, яка представляє сукупність елементів, які взаємодіють з зовнішнім та внутрішнім середовищем. Необхідність забезпечення стійкого функціонування цих елементів передбачає систематичне здійснення управлінського впливу за допомогою відповідної структури [144], який повинен бути направлений на посилення потенціалу підприємства та послаблення загрози стійкості функціонування всієї системи. Порушення стійкості функціонування системи повинно визначатися проходженням певних «точок виникнення нестійкості функціонування підприємства». Визначення наведених точок потребує відповідної оцінки, економічної інтерпретації та визначення [145]. Проте, підприємству недостатньо знати знаходиться воно у стійкому стані чи у нестійкому. Виникає необхідність оперативного контролю стійкого стану підприємства – суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, що потребує введення відповідного узагальнюючого показника рівня стійкості підприємства – суб’єкта ЗЕД, який повинен включати формалізацію усіх параметрів, що характеризують підприємство, яке працює з зовнішніми ринками. На думку автора, показником оцінки стійкості підприємства має бути визначення рівня стійкості підприємства-суб'єкта ЗЕД, який автором розуміється як кількісна характеристика здатності підприємства-суб'єкта ЗЕД забезпечувати стабільність свого функціонування і розвиток відповідно до визначених критеріїв стійкості. В основі оцінки рівня стійкості підприємства-суб'єкта ЗЕД має лежати критерій оцінки стійкості. Під критерієм оцінки рівня стійкості підприємства-суб'єкта ЗЕД автор розуміє значення ознаки чи суми ознак, на основі яких може бути зроблений висновок про те, знаходиться підприємство у стійкому стані чи ні. Визначення наведеного критерія оцінки та розробка підходів щодо управління ним передбачає всебічний аналіз усіх основних показників, які характеризують виробничу, господарчу, фінансову діяльність підприємства, групи яких визначені у сучасній економічній літературі [81]. Стійке функціонування підприємства, що працює з зовнішніми ринками можливо за умов побудови організаційної структури, організації потужностей задля виробництва продукції для збуту на зовнішніх ринках, проведення маркетингових досліджень, створення системи збутової діяльності тощо. Це вимагає доповнення групи показників, які визначають критерії оцінки стану стійкого функціонування та використовуватимуться для розрахунку запропонованого узагальнюючого показника рівня стійкості на підставі груп показників, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність підприємства. Діяльність підприємства при цьому може бути визначена сукупністю груп наведених показників. Стійке положення підприємства залежить від оптимального значення кожного з них. Визначення меж рівня стійкого функціонування підприємства – суб’єкта ЗЕД є дуже необхідним та дуже складним економічним завданням. Відсутність або неналежне проведення його може привести як до зниження темпів росту, так і до припинення функціонування підприємства в цілому. Процес управління підприємством в цих точках представляється функціями управління, які забезпечують стійке функціонування організаційної системи та підприємства в цілому. вся работа находится по ссылке http://diplomukr.com.ua/raboti/20672?mod=dissertations