Механізм регулювання заробітної плати

Механізм регулювання заробітної плати Заробітна плата є головним джерелом доходу переважної більшості населення як європейських країн, що перебувають у стані ринкової трансформації, так і країн з розвинутою ринковою економікою. У структурі доходів населення країн ЄС частка зарплати становить 70%; доходи від власності – 4%; соціальні трансферти – 26% [67, с.4]. Саме заробітна плата, а не рента, забезпечує високу соціальну мобільність насе-лення розвинутих ринкових країн і переважну чисельність такого потужного суспі-льного прошарку, яким є середній клас. Однією з проблем ринкового ведення господарства є орієнтація промислового виробництва на інтенсивний шлях розвитку на основі конкурентних відносин, ак-тивізації цільових зусиль робітників, розвитку творчої ініціативи і заповзятливості вишукування і залучення у виробництво внутрішніх резервів. Вона пов’язана з нау-ковою концепцією визначення сутності і рівня соціальної заробітної плати, а також практичною концепцією розрахунку прожиткового мінімуму [158, с.55]. Ці питання достатньо повно висвітлені в роботах багатьох учених [158, с.55; 129, с.107; 81, с.38]. Водночас сучасні тенденції динаміки заробітної плати і взаємопов’язаної динаміки економічного розвитку країни обмежують доцільність простого підвищення заробітної плати [147, с.93-96]. Зокрема, починаючи з 2005 р., праця стала лімітуючим фактором потенційного зростання ВВП. Значне підвищення мінімальної заробітної плати упродовж 2005-2006рр. до прожиткового мінімуму впливає на величину середньомісячної заробітної плати, але має як позитивні, так і негативні наслідки для розвитку економіки. активізуючи платоспроможний попит, воно водночас вносить певний дисбаланс між макропоказниками, зокрема, між оплатою праці та прибутком у структурі ВВП, у розкручування інфляційної спіралі „заробітна плата  ціни”, породжує неузгодженість між платоспроможним попитом і товарним забезпечення споживчого ринку, а також вимагає попередньої акумуляції коштів у Державному бюджеті для підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Відзначається значна диференціація заробітної плати за видами економічної діяль-ності. Метою державного регулювання [128, с.117] заробітної плати є забезпечення прожиткового мінімуму. Низька заробітна плата знижує мотивацію найманої праці, стримує ріст ефективності промислового виробництва. Крім того, вона не забезпечує досягнення нормального рівня задоволення продовольчих потреб робітників. Предметом державного регулювання оплати праці є визначення порядку, умов та розмірів оплати праці працівників. Регулювання оплати праці робітників водночас відбувається як на макро-, так і мікроекономічному рівнях [28, с.11]. На макрорівні визначаються певні умови, нормативи, вимоги, гарантії, процедури оплати праці. На мікрорівні, безпосередньо на рівні підприємства, встановлюється порядок управління оплатою праці з урахуванням специфіки економічної системи господарювання, організації праці та виробництва. Головною метою макро- та мікроекономічного ре-гулювання оплати праці і забезпечення виконання заробітною платою усіх властивих їй функцій та успішного вирішення на цій основі різноманітних виробничих, еконо-мічних, соціальних та інших завдань. Механізм регулювання заробітної плати ґрунтується на співвідношенні трьох складових: ринку праці, державному регулюванні, договірному регулюванні. Кожна ланка займає певне місце в загальній системі організації оплати праці, має свої об’єкти і конкретній інструментарій. вся работа находится по ссылке http://diplomukr.com.ua/raboti/20662?mod=dissertations