Обґрунтування економіко-математичної моделі для управління формуванням галузевої структури

Обґрунтування економіко-математичної моделі для управління формуванням галузевої структури Оптимізація, або удосконалення, галузевої структури сільськогосподарських підприємств є одним із найскладніших завдань у плануванні аграрного бізнесу, оскільки його виконання пов’язане зі зміною багатьох економічних, технологічних, соціальних параметрів і показників. Управління формуванням галузевої структури передбачає багаторазове виконання цього завдання протягом обмеженого періоду часу. Це ще більше ускладнює досягнення запланованих результатів з використанням традиційних методів техніко-економічних розрахунків. Успішне вирішення цих завдань нерозривно пов’язане з математичним моделюванням економічних процесів, які відбуваються у сфері аграрного бізнесу, та широким використанням сучасної електронної обчислювальної техніки. Останнім часом економіко-математичному моделюванню у сільському господарстві не приділяється достатньої уваги. У наукових дослідженнях та економічній практиці аграрного виробництва все ширше використовуються в умовах стрімкого розвитку комп’ютерної техніки готові програмні продукти, розроблені закордонними спеціалістами, або балансовий метод розрахунків і недостатньо уваги приділяється математичному моделюванню економічних процесів на рівні конкретного підприємства. Так, одну з закордонних розробок у плануванні і обліку валової маржі (gross margion) запропонував використовувати в сільськогосподарському виробництві М.Д. Дзюба [66, с.13]. В основу такої системи покладено широко впроваджена в Західній Європі методику розрахунку валової маржі як різниці між вартістю валової продукції та змінними витратами; розрахунки виконуються по кожному виду сільськогосподарської продукції. На думку автора такої системи є відносно проста і її легко зрозуміти; вона не вимагає ведення складного обліку для визначення витрат по різних видах продукції рослинництва та тваринництва. Особливістю системи є розподіл витрат виробництва на постійні та змінні. Система виключає розподіл непрямих витрат між різними видами продукції, що значно спрощує всі розрахунки. Різниця між валовою маржею та постійними витратами являє собою прибуток у цілому по підприємству. З точки зору управління формуванням галузевої структури сільськогосподарських підприємств недоліком цього методичного підходу є відсутність однозначної відповіді на питання: наскільки сформована галузева структура є оптимальною при за існуючої кон’юнктурі ринків сільськогосподарської продукції, праці, засобів виробництва, землі, при застосуванні відповідної техніки, технології і т. ін. вся работа находится по ссылке http://diplomukr.com.ua/raboti/20912?mod=dissertations