Забезпечення профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму підзаконними актами

      Правове регулювання відносин щодо попередження аварійності на автомобільному транспорті поширюється і на профілактику ДДТТ. Разом з тим, правове забезпечення попередження дитячої дорожньо-транспортної аварійності має свої особливості. Вони обумовлені такими обставинами.

      1. Присутність особливого об'єкта профілактичного впливу – поведінка неповнолітньої особи (віковий критерій) або вихованця дитячого садка, учня школи, ПТУ, ліцею, коледжу, технікуму (соціальний критерій). Одні автори як єдиний об’єкт будь-якого правового відношення визнають дії, поводження людей, а інші виділяють об’єкт майнових відносин і об’єкт немайнових відносин (знову ж таки дії, поводження людей) [15, с. 21]. Г.М. Максимов зазначав, що основним об’єктом профілактичного впливу є люди – учасники процесу дорожнього руху. У зв'язку з чим, „...форми і методи профілактики необхідно використовувати диференційовано – залежно від соціально-психологічної характеристики груп населення [128, с. 50]”. На думку Д.Н. Бахраха та Ф.Д. Фіночка безпосереднім об’єктом адміністративних правовідносин є вольове поводження людини, її діяння або утримання від дій. [15, с. 21-22; 5, с. 41-42]. Вважаємо, що це більш правильне визначення об’єкту правовідносин, що нами розглядаються. Причини ДДТТ багато в чому пов’язані з віковими особливостями зазначеної категорії учасників дорожнього руху.

      2. Суспільна потреба в попередженні ДДТТ знаходить вираз у двоєдиній меті: збереження життя і здоров'я дітей, збереження генофонду держави і забезпечення безпеки дорожнього руху. Соціальна значимість цих цілей і їхній взаємозв'язок обумовлюють виникнення і розвиток спеціальної (у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) системи управління процесом профілактики ДДТТ. До цього необхідно додати, що, здійснюючи деякі профілактичні заходи (зльоти КВН ЮІР, конкурси творів, малюнків за темою безпеки дорожнього руху) робиться чималий внесок у справі виховання підростаючого покоління [127; 125, с. 16].

      3. Правове регулювання процесу попередження ДДТТ здійснюється державою. Провідною ланкою в системі забезпечення безпеки дітей у дорожньому процесі є МВС України, зокрема ДАІ. Такі повноваження полягають у праві МВС України нормативного регулювання суспільних відносин у названій сфері, здійсненні контролю і нагляду за дотриманням вимог із забезпечення безпеки неповнолітніх на дорогах [30, c. 63].

      Основна кількість правових норм, що регулюють діяльність суб’єктів профілактики ДДТТ та відносини щодо забезпечення безпеки дітей у дорожньому русі, міститься у підзаконних нормативних актах: указах Президента України, постановах, розпорядженнях Кабінету Міністрів України, відомчих нормативних актах міністерств та відомств України, рішеннях місцевих органів самоврядування. Проблема відомчого правового регулювання вже тривалий час є предметом пильної уваги представників різних галузей правової науки. В переважній більшості ці акти критикуються [259, с. 217]. Разом з тим, норми відомчих актів складають більшість норм, що регулюють як діяльність щодо забезпечення безпеки дорожнього руху взагалі, так і зокрема профілактику ДДТТ. Закон України „Про дорожній рух”, інші законодавчі акти частіш за все визначають повноваження суб’єктів профілактичної діяльності лише у загальному вигляді. Застосовувати ці норми без конкретизації практично неможливо. В цьому і полягає значення відомчого регулювання.

      Необхідно звернути увагу також на те, що кожен вид нормативних актів має свій рівень правового регулювання, тобто існує тісний взаємозв’язок між юридичною силою нормативних актів і колом суспільних відносин, які вони регулюють [160, с. 70].

      Незважаючи на те, що становлення та розвиток правової держави потребує розширення сфери регулювання суспільних відносин законом, як ми вже зазначали у попередньому підрозділі, законодавче регулювання не може охопити всіх цих відносин. Одним із провідних напрямків удосконалення системи адміністративно-правових актів є посилення ролі законів у регулюванні організації та функціонування державної адміністрації [15, с. 16]. Але, поряд з тим, для правової регламентації діяльності виконавчої влади потрібна велика кількість законів і ще більше підзаконних нормативних актів, що їх конкретизують. Це обумовлено розмаїттям та великою кількістю управлінських відносин, необхідністю своєчасного юридичного опосередкування соціальних процесів [15, с. 19].

      Основним призначенням такої форми управлінської діяльності як встановлення норм права є виконання законів, а також інших державно-владних приписів, для реалізації яких потрібні додаткові положення нормативного характеру.

      вся работа находится по ссылке http://mydisser.com/ru/catalog/view/2188.html