Зовнішня торгівля в системі економічних відносин. Сучасний стан зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС
Розвиток економіки будь-якої країни відбувається на основі безперервної та повторюваної послідовності дій із виробництва, розподілу, обміну та споживання вироблених товарів та послуг. Безпосередніми учасниками цих процесів є власники факторів виробництва, а відносини, що виникають між ними називаються економічними. Так, за визначенням доктора економічних наук, професора С.В. Мочерного економічні відносини – «це сукупність відносин між людьми у процесі виробництва та привласнення матеріальних і духовних благ у всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні, споживанні)»[28, С.95]. Місце зовнішньої торгівлі в системі економічних відносин визначається необхідністю обміну вироблених товарів та послуг між країнами з метою отримання тих благ, які не виробляються або виробляються із меншою ефективністю в середині країні, з метою задоволення попиту на внутрішньому ринку. Таким чином, зовнішня торгівля охоплює сферу обміну економічних відносин. Однак, можлива ситуація, за якої має місце рух між країнами матеріальних цінностей, які були вироблені на основі давальницької сировини, що свідчить про відносини розподілу між власниками факторів виробництва створеної вартості. Це свідчить про важливу роль зовнішньої торгівлі в процесі економічних відносин і дозволяє, таким чином, виділити окрему сферу економічних відносин.
Зовнішня торгівля за визначенням доктора економічних наук, професора Т.М. Циганкової включає суму оплачених ввезених та вивезених товарів та послуг [124, С.8]. Проте, враховуючи виявлені вище зв’язки, зовнішню торгівлю можна охарактеризувати як сукупність товарно-грошових та економічних відносин в сфері розподілу та обміну вартості, яка включає суму оплачених ввезених і вивезених матеріальних і нематеріальних цінностей. При цьому, відносини, що виникають під час розподілу, обміну матеріальних цінностей, називаються зовнішньоторговельними. На міжнародному рівні мова йде про міжнародну торгівлю, яка історично була першою формою міжнародних економічних відносин.
Сучасний розвиток міжнародних економічних відносин нерозривно пов'язаний із поняттям інтернаціоналізації. Під цим поняттям розуміють «масштабний, динамічний і певним чином структурований процес, що на мікрорівні виявляється в інтенсифікації залучення фірм до міжнародних операцій (транснаціоналізація), а на макрорівні – у розширенні та поглибленні світогосподарських зв’язків завдяки підвищенню міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва через механізм регіональної(економічної) інтеграції»[17, С. 367; 68, C. 7; 71, С. 48; 23, C. 27].
Процеси транснаціоналізації та регіональної інтеграції відбуваються паралельно та взаємопдсилюють один одного. Так, на сучасному етапі розвитку світового господарства, коли більша частина торговельних та фінансових потоків зосереджена між країнами так званої «тріади», діяльність ТНК полегшується, оскільки таким чином створюються безпрецедентні умови для їх діяльності. І навпаки, коли у поле діяльності ТНК потрапляють країни, що знаходяться у безпосередній географічній близькості, то маючи значний вплив на національні економіки, ТНК сприяють включенню цих країн до інтеграційних процесів з метою поліпшення умов власної бізнесової діяльності [92, C. 17-18].
На сьогоднішній день майже всі найбільші ТНК світу зосереджені у країнах «тріади», що у свою чергу є підтвердженням вищезазначеного взаємозв’язку між процесами інтернаціоналізації на мікро- та на макрорівнях. Можливо, саме через відсутність в Україні хоча б однієї ТНК наша країна й досі не може повноцінно приймати участь у процесах економічної інтеграції та європейських інтеграційних процесах, зокрема.
Вся работа доступна по ссылке: http://diplomukr.com.ua/raboti/20776?mod=dissertations
