Здійснення державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції в Україні до умов СОТ

      Розвиток світового господарства та зростаюча спеціалізація вимагають посилення конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського сектору України. Це вимагає здійснення активних заходів щодо створення цивілізованого та організованого аграрного ринку, який буде функціонувати на ринкових засадах із використанням необхідного регулятивного впливу держави. Поступальний розвиток аграрної економіки неможливий без тісного взаємозв’язку з державним регулюванням, що пояснюється його особливостями, роллю та необхідністю пристосування до світових механізмів впливу.

      Механізм державного регулювання аграрного ринку полягає у використанні усього обсягу інструментів прямого та непрямого впливу держави на попит та пропозицію сільськогосподарської продукції з метою покращення фінансово-економічного стану суб’єктів господарювання, задоволення потреб споживачів у продовольстві та забезпечення ринкової рівноваги ринку та продовольчої безпеки.

      Проведений аналіз стану ринку продовольства показує, що за роки переходу до ринкової економіки не відпрацьовано реальних механізмів державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції, зокрема ефективного впливу на процеси ціноутворення. Інфраструктура ринку поки що не знайшла комплексного розвитку, не сформовано конкретної і зрозумілої ідеології державної участі у стабілізації сільськогосподарського ринку. Економічна криза, яка має місце в сільському господарстві, призвела до двох негативних тенденцій у сфері продовольчого споживання України. По-перше, різко скоротився раціон споживання продуктів на одну особу за показниками калорійності, в тому числі продуктів тваринного походження – наполовину. По-друге, витрати на купівлю продовольства населенням країни різко зросли

     . У економічно розвинутих країнах з метою недопущення зазначених проблем здійснюється державне регулювання, яке направлене на утримання платоспроможного попиту на необхідно високому рівні та відповідності обсягів і якості виробленої продукції на його рівні із забезпеченням можливості експорту надлишкової продукції.

      Для України важливе значення має також досвід регулювання загальноєвропейського сільськогосподарського ринку країн ЄС, оскільки вона стала його учасником. Державна регуляторна політика повинна бути направлена на адаптацію до вимог і умов Світової організації торгівлі. Угода про сільське господарство передбачає, що країни, які приєднуються до СОТ, беруть на себе зобов’язання з доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів та рівня державної підтримки аграрної галузі. Усі заходи державного регулювання класифікують відповідно до їх здатності “викривлювати” виробництво і торгівлю.

      Вся работа доступна по ссылке: http://diplomukr.com.ua/raboti/20744?mod=dissertations