Обґрунтування критеріїв та системи індикаторів фінансової стабільності

      Процес формування ефективної структури фінансового сектору спрямований, перш за все, на підвищення стійкості фінансових установ та забезпечення стабільності фінансових систем в умовах посилення інтеграційних процесів та глобалізації фінансових ринків. Це, насамперед, обумовлено:

      - надзвичайною складністю механізму функціонування міжнародної фінансової системи та використанням значного переліку нових фінансових інструментів, різноманітністю операцій та швидкістю переміщення капіталу, що впливає на особливості фінансових ризиків, форми їх прояву та можливі наслідки;

      - посиленням в умовах інтеграційних процесів та взаємозалежності фінансових систем загрози виникнення ланцюгових реакцій;

      - недосконалістю механізмів пруденційного нагляду в умовах глобалізації фінансових ринків та підвищення мобільності капіталу;

      - змінами в характері системних ризиків та їх переміщенням із банківського сектору до ринку капіталу та ринку похідних фінансових інструментів;

      - необхідністю вдосконалення розкриття інформації та забезпечення її прозорості на основі використання макропруденційних показників, що віддзеркалюють функціонування міжбанківського грошового ринку, ринків репо, акцій, облігацій, похідних фінансових інструментів тощо;

      - необхідністю вдосконалення діяльності регулятивних органів, у т.ч. на основі відповідної гармонізації міжнародних і національних регуляторних систем;

      - необхідністю запровадження єдиних стандартів у сфері платежів, забезпечення технічної сумісності інфраструктури, прозорості ціноутворення на відповідні банківські та фінансові послуги тощо.

      Отже, структура фінансового сектору повинна визначатися стійкістю до впливу негативних факторів та забезпечувати виконання покладених на нього функцій, що знаходить свій пряв у ефективному перерозподілі ресурсів у часі та просторі; оцінці та управлінні фінансовими ризиками; згладжуванні наслідків фінансових потрясінь.

      Незважаючи на значний доробок вчених у галузі обґрунтування критеріїв і систем показників фінансової стабільності, про що, зокрема, йшлося у п.1.3., проблема значною мірою залишається ще не вирішеною, підтвердженням чому є відсутність якісних систем раннього попередження фінансових і банківських криз, які відбулися протягом останніх років. Тому актуальним є узагальнення досвіду розробки та практичного використання показників фінансової стабільності, а також виявлення найбільш важливих індикаторів, які можуть бути використані для раннього попередження кризових явищ у фінансовому секторі, в т.ч. для виявлення певних дисбалансів у формуванні його структури.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ