Соціально-економічна сутність інфраструктури аграрного ринку та аграрних підприємств

     

     

      З самого початку проведення економічних реформ в Україні, економічна думка здебільшого була націлена на проблеми ринку. Аграрна реформа сприяє розвитку агропромислового сектора економіки на основі реалізації мотиваційного потенціалу приватної власності на землю та інші засоби виробництва, розвитку підприємницької діяльності, формування ефективного ринкового середовища. Однією з найважливіших умов в цьому напрямку є формування аграрного ринку та його структурних елементів. Саме тому створення та функціонування інфраструктури аграрного ринку є важливою складовою та ключовим пріоритетом сучасної аграрної політики [7].

      Поняття "ринок" і "ринкові відносини" виникло 10-12 тис. років тому і є важливим елементом економічної діяльності людей. На перших етапах свого становлення, коли виробництво було переважно натуральним і в обмін надходили дуже обмежені обсяги товарів, ринок відігравав незначну роль у підтриманні необхідних пропорцій у суспільному розподілі і споживанні [133]. З часом роль ринку посилилась, зросли обсяги ринкових операцій купівлі-продажу, із допоміжної ланки він перетворився на координатора економіки.

      Категорії "ринкова економіка" і "ринок" вперше були обґрунтовані всесвітньо відомим вченим-економістом Адамом Смітом. Він стверджував, що ринок — це процес обміну товарів, в якому ринкові закони найкращим чином можуть впливати на економіку, коли приватний інтерес стоїть вище суспільного, тобто коли інтереси суспільства в цілому розглядаються як сума інтересів окремих його осіб. Саме в розвитку цієї ідеї А. Смітом введено такі поняття як "економічна людина" і „невидима рука”. Суть „невидимої руки” полягає у пропаганді таких суспільних умов та правил, за яких дякуючи вільній конкуренції підприємців і через їх приватні інтереси ринкова економіка найкращим чином вирішуватиме суспільні завдання і приведе до гармонії приватну та колективну волю з максимальною вигодою для всіх і кожного [86].