Нормативно-правовий акт як джерело адміністративного права України

     

      Досліджуючи проблематику джерел адміністративного права України та її систему, слід у першу чергу приділити увагу нормативно-правовому акту у зв’язку з тим, що десятиліттями він вважався чи не єдиним джерелом права на радянському просторі.

      Кожній правовій системі світу притаманні свої особливі джерела права, а точніше сказати, превалюючі джерела права. Так, для англосаксонської правової системи характерним джерелом є правовий прецедент, у мусульманській правовій системі джерелом права є релігійні пам’ятники, в романо-германській правовій системі, до якої можна віднести й Україну, переважає нормативно-правовий акт.

      Першість нормативно-правового акта як джерела яскраво простежується саме на прикладі адміністративного права України. Таке становище пов’язано, по-перше, з тим, що одним із учасників адміністративно-правових відносин завжди є держава або уповноважений нею суб’єкт і, по-друге – з тим, що у цих відносинах застосовується переважно імперативний метод управління. Саме ці риси найбільше підкреслюють керівне становище нормативно-правового акта.

      Щоб з’ясувати правдивість зазначеного ствердження, необхідно більш детально дослідити цю правову категорію і визначити поняття нормативно-правового акта та його основні властивості, що відмежовують його від інших джерел адміністративного права. У навчальній літературі під нормативно-правовим актом розуміють письмовий правоустановчий акт держави, що містить нові норми діючого права [269, c. 402]. Таке ж визначення нормативно-правового акта надає авторський колектив підручника “Загальна теорія держави і права” за редакцією М.В. Цвіка, в якому нормативно-правовий акт визначається “... як офіційний документ, прийнятий компетентними суб’єктами правотворчості у визначених законом порядку і формі, який містить норми права” [180, c. 295].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ