Відповідальність за несвоєчасну оплату перевезення
Договір перевезення вантажу залізничним транспортом є відплатним договором, відтак одним із важливих обов’язків сторони, що відправляє вантаж, є обов’язок своєчасно і в повному обсязі сплатити вартість перевезення. Відповідно до ст. 62 СЗ України, порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. У разі несвоєчасного внесення вантажовідправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборів та штрафів справляється пеня за кожний день затримки у розмірі, встановленому законодавством. Відправка, видача вантажів можуть бути затримані до внесення платежів. За час затримки відправник, одержувач, експедитор сплачують за користування вагонами (контейнерами) залізниці плату, передбачену ст. 119 цього Статуту.
Дещо дискусійним є питання щодо строків позовної давності, у межах яких перевізник має право звернутися з позовами до вантажовідправників, вантажоодержувачів, портів, експедиторів тощо. Актуальність цього питання, зокрема, зумовлена тим, що норми ЦК та ГК України по-різному його регулюють, про що зазначалося у підрозділі 1.1 цього дослідження. Проте ч. 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є ГК України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними щодо норм ЦК, що стосується і положень про позовну давність. Так ч. 5 ст. 315 ГК України, яка кореспондується зі спеціальною нормою СЗ України (п. 136), встановлює для пред’явлення перевізником (залізницею) позовів, які випливають із перевезення, шестимісячний строк. Така сама позиція і Вищого господарського суду України викладена у Листі від 20 серпня 2001 р. № 01-8/917 «Про застосування деяких норм Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів» [74], Роз’ясненні президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29 травня 2002 р. № 04-5/601 (викладено в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225), а також у науковій літературі [89, c. 15].
Порушенням зобов’язання, у тому числі грошового, є не тільки його невиконання, а й виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Неналежне виконання охоплює випадки часткового виконання зобов’язання або його виконання у неналежні строки тощо.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
