Загальна характеристика правових наслідків порушення договору зберігання автотранспортних засобів

     

      До загальних правових наслідків порушення будь-якого зобов’язання, у тому числі й договірного, чинне законодавство відносить: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, чи розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Перші два із названих наслідків за своєю правовою суттю охоплюються поняттям, що визначається в літературі як засоби оперативного впливу на порушника [171, с.134; 135, с.4; 101, с.95], решта належать до мір цивільно-правової відповідальності. Перш за все необхідно встановити, які саме із названих правових наслідків і за яких конкретно порушень можуть бути застосовані в разі невиконання чи неналежного виконання договору зберігання автотранспортних засобів.

      Найбільш поширеним правовим наслідком порушення будь-якого договірного зобов’язання, в тому числі й досліджуваного, є застосування правомочною особою мір цивільно-правової відповідальності, які охоплюються сплатою неустойки, відшкодуванням збитків та моральної шкоди. Відмежування мір цивільно-правової відповідальності від інших правових наслідків порушення зобов’язання вимагає стислого теоретичного аналізу питання, яке стосується сутності та ознак цивільно-правової відповідальності.

      В юридичній літературі питання про поняття цивільно-правової відповідальності було і залишається досить дискусійним. Численність точок зору щодо сутності цього явища нерідко викликана різними аспектами його дослідження [51, с.299; 55, с.6; 217, с.104] та різними підходами до його розуміння. Зокрема, одні автори розглядали цивільно-правову відповідальність у досить широкому аспекті – як неухильне, суворе, ініціативне здійснення всіх обов’язків [169, с.307–308], чи врегульований правом обов’язок дати звіт щодо своїх дій [30, с.45]. Підходи інших авторів значно звужували поняття цивільно-правової відповідальності, виключаючи із її змісту можливість добровільного виконання зобов’язаною особою порушеного обов’язку [17, с.80].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ