Нормативно-правове регулювання ліцензійно-дозвільних процедур

     

      Основи ліцензування в Росії були закладені в 1899 р., коли був створений Департамент окладних зборів (аналог сучасної Ліцензійної палати), що здійснював стягування так званих «патентних зборів» за здійснення торговельних операцій. Після виплати підприємцями фіксованої грошової суми їм видавався патент на здійснення певної діяльності. А.В. Шестаков у своїй роботі «Ліцензування підприємницької діяльності» відзначає, що граф Ю.С. Вітте з цього приводу говорив, що «Цей Департамент має служити не стільки зміцненню фінансової стабільності держави, але навпаки, допомоги його громадянам у розвитку торговельної та іншої справи... зміцненню грошової одиниці» [200, с.140].

      Застосування методів ліцензування в умовах радянської правової системи було досить обмеженим [48, с.6]. У радянському праві ліцензування виконувало в основному функцію державного контролю над експортом та імпортом товарів і витратою валютних коштів. З переходом до ринкової економіки інститут ліцензування вийшов на якісно більш високий правовий рівень [63, с.90].

      У російській юридичній літературі відзначалося, що розвиток інституту ліцензування на рубежі 1991-1992 рр. обумовлений зміною економічних і правових формацій; держава в цих умовах була заінтересована в інтенсифікації приватноправової діяльності, однак її здійснення поза державною регламентацією не було можливим. Назріла необхідність введення методів діючого забезпечення захисту прав громадян і економічної безпеки Росії. Одним з таких методів і стало ліцензування [54, с.29]. Російські вчені-економісти зазначають, що у Росії адміністративні бар'єри як спосіб регулювання господарської діяльності виникли у відповідь на товарну інтервенцію початку 90-х років. Масове проникнення на ринок неякісних і небезпечних товарів, а також розвиток ринку послуг призвели до того, що заходи, за своєю суттю виключного характеру, насамперед сертифікація і ліцензування, почали застосовуватися для контролю основної маси товарів і послуг [17, с.78].

      Хоча історичні корені ліцензування мають давню природу, але до переходу України до ринкової економіки ліцензування не мало широкого поширення. Корінні зміни, що відбулися, пов'язані із закріпленням приватної власності, свободи підприємницької діяльності, стали передумовами для закріплення обмежень щодо певних видів господарської діяльності [141, с.186].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ