Роль комерційних банків України в інвестиційному процесі

     

      У сучасних умовах інвестиційна політика банків набуває все більшого значення для економічного розвитку, оскільки банки, за умов нерозвиненості фінансового ринку України, є реальними посередниками на інвестиційному ринку. Фактично тільки вони мають необхідні для інвестицій фінансові ресурси та можуть їх інвестувати.

      Згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. в Україні можуть функціонувати універсальні і спеціалізовані банки. За спеціалізацією банки поділяють на ощадні, інвестиційні, іпотечні, інноваційні та клірингові. Появу в українському законодавстві інвестиційних банків можна вважати прогресивним кроком у банківській практиці.

      Із скороченням бюджетного фінансування економіки України роль банківських інвестицій у забезпеченні глибоких структурних перетворень в економіці неухильно зростає. До того ж банківська сфера мала б забезпечити значні інвестиції, особливо у виробничу сферу. В Україні сформувалась змішана модель організації інвестиційного процесу, яка містить комерційні банки, що здійснюють операції з цінними паперами та небанківські інвестиційні інститути. Банки мають переважно універсальний характер, і тому займаються як інвестиційною, так і іншими видами банківської діяльності. Інвестиційні операції банків на ринку цінних паперів обмежуються нормативами, що встановлюються Національним банком України. Наприклад, норматив платоспроможності банку визначає достатність капіталу для здійснення активних операцій з врахуванням ризиків, характерних для різних видів банківської діяльності. Інвестиції в цінні папери НБУ відносить до ризикових операцій, і це підвищує вимоги до розміру капіталу банку. Не дивлячись на ці обмеження українські банки виявляють певну зацікавленість в інвестиційних операціях. Так, частка вкладень в цінні папери в кредитно-інвестиційному портфелі банків за два останні роки коливалась в межах від 6,6% до 9,5%.

      Інвестиційна діяльність банків – це бізнес із надання послуг двох типів:

      1. Збільшення готівки через випуск або розміщення цінних паперів на первинному фондовому ринку;

      2. Сприяння взаємодії покупців і продавців цінних паперів на вторинному ринку у разі виконання банками функцій брокерів або дилерів [325, с. 125].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ