Інституціональне забезпечення валютно-фінансової взаємодії України з європейською спільнотою

     

      Валютно-фінансова та грошово-кредитна політика у період ринкової трансформації, винайдення дієвих господарських механізмів сталого економічного розвитку, а також можливостей участі нашої держави в новітньому інтегрованому суспільстві, інтег¬ральних об'єднаннях держав різного рівня економічного та соці¬ального розвитку постають сьогодні головними напрямами наукового пошуку в Україні.

      Формування валютно-фінансової системи України в умовах трансформації еко¬номіки створює передумови для становлення та подальшого розвитку рин¬кових інститутів фінансового сектору - структурних елементів господарської системи країни без яких неможливе її успішне функціонування.

      Відповідно для України, за умов розширення ЄС на Схід та пошуків шляхів реалізації євроінтеграційної стратегії конче необхідними стали винайдення дієвих інституціональних засад валютно-фінансової взаємодії з європейською спільнотою, а також формування на основі передового досвіду нових країн-членів ЄС грошово-кредитних складових зовнішньоекономічної стратегії нашої держави.

      В загальноекономічному розумінні інституціоналізм як особлива течія економічної думки вивчає історично встановлені звичаї, правила, норми та способи господарської поведінки суб'єктів у їх зв'язку з іншими сферами суспільного життя - етнічною, політичною, соціокультурною та іншими [204].

      Таким чином, з точки зору інституціоналізму валютно-фінансова система - це сукупність ринків та інших інститутів, необхідних для обміну активами та запобігання ризикам. Одним з ключових питань фінансів вбачається виявлення закономірності еволюції валютно-фінансових інститутів як складових елементів господарської системи [17].

      Західна наукова течія сформулювала постулати того, що для стабільного розвитку валютно-фінансова система країни досягає своєї завершеності лише за наявності розвинутих інститутів. Так, у державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі інфраструктурні елементи перебувають на стадії формування [79]. Це насамперед торкається банківського сектору, валютних бірж страхових, пенсійних, інвестиційних фондів тощо.

      Діяльність українських банків та небанківських фінансових установ ха¬рактеризується численними недоліками. Кількість банківських та небанківських установ більша з ніж в Японії, а проблема ж полягає у фінансовій слабкості цих установ, що не викликає довіри з боку громадян. Зазначені недоліки негативно позначилися на розвитку підприємництва та економічному зростанні, де провідну роль мав відігравати валютно-фінансовий сектор країни.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ