Інвестиційне забезпечення державного регулювання та підтримки розвитку аграрного виробництва

     

      З часу проголошення незалежності Україна стала на шлях усебічної лібералізації, усунення державного регулювання і різкого скорочення підтримки сільського господарства, що призвело до негативних наслідків. Основними і найбільш руйнівними факторами періоду оголошених радикальних перетворень стали різке зниження попиту і рівня відносних цін на сільськогосподарську продукцію, скорочення бюджетної підтримки, регіональний монополізм великих переробних і заготівельних підприємств, витіснення продукції вітчизняного виробництва з роздрібного товарообігу, руйнування загальноукраїнського і ряду регіональних продовольчих ринків, витіснення з них по багатьом позиціям вітчизняних товаровиробників, натуралізація виробництва і господарських зв'язків.

      Перетворення, у ході яких були реорганізовано більше ніж 90% і близько 80% власників особистих підсобних господарств одержали документи на право володіння землею, виявилися недостатніми для того, щоб розпочали працювати ринкові механізми саморегуляції.

     Підтвердилася думка про те, що не буде бурхливого зростання ринкової активності від формально вільних сільськогосподарських товаровиробників, підвищення ефективності і якості їхньої роботи в умовах, коли через обмеження попиту, диспаритет цін, монополізм у суміжних галузях, крайню нерозвиненість ринкової інфраструктури сільгосппродукція реалізується важко, навіть по тим різко заниженим цінам, що склалися в результаті лібералізації. Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників – це бюджетні дотації і компенсації за допомогою яких держава підтримує ділові важливі виробництва, в тому числі ті, які забезпечують відтворювальний потенціал сільськогосподарської галузі, що мають позитивну економічну, соціальну, екологічну значимість тощо.

      Надання державної допомоги сільському господарству – це явище світове. Світовій економічної історії відомо приклади негативних наслідків, пов'язаних з відмовою від державної підтримки своїх виробників сільгосппродукції. Так, спроби адміністрації р. Рейгана в 1980-1982 рр. послабити державне регулювання цін на сільгосппродукцію викликали зниження доходів фермерів удвічі, що спричинило скорочення постачань засобів виробництва для сільського господарства з 20 США у 1979 р. до 9,6 млрд дол. США. 1985 р. Це викликало кризу машинобудування, що потягнуло за собою кризу інших галузей. У підсумку в 1985 р. систему гарантування цін було відновлено. Природно, що організація системи реагування цін, як основного регулятора економічного життя ринкової економіки на Заході ґрунтується на постійному нагляді за ними, а також витратами і рівнем прибутковості, на побудові різних галузевих нормативів, регулярних вибіркових обстеженнях тощо.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ