Історичні форми державної влади в контексті розвитку діалогічності

     

      У науковій літературі наведено різноманітні уявлення про владу. При цьому її визначають як сферу активної діяльності людини; складну професію; багатогранне явище суспільства; сферу кар’єри та успіху; джерело досвіду чи доходів, пристрасть; сферу співробітництва та партнерства; сферу суперництва та боротьби або як антагоніст прогресу та цивілізації. Так, О. Конфісагор зазначає, що основною проблемою політики є проблема державної влади, а боротьба за завоювання і здійснення влади – головний зміст політики. Лише за наявності чотирьох елементів владних відносин (присутність не менше двох партнерів – окремих громадян, або соціальних груп; загроза застосування санкцій; підкорення об’єкта влади наказу; наявність суспільних норм, необхідних для виникнення суспільних відносин) можна говорити про владу і спостерігати владні відносини в різноманітних сферах і ситуаціях [167, с. 35]. Приведене визначення влади є загальним і охоплює всі суспільні відносини.

      Незважаючи на чисельність тлумачень влади, можна виділити два суттєвих підходи, що найчастіше зустрічаються у науковій літературі. У першому влада розглядається як явище «володіння владою», тобто з точки зору наявності владного суб’єкта (індивідуального чи колективного). Другий наголошує на процесі її застосування («використання влади»), тобто характеризує її як засіб чи інструмент, що використовується суб’єктом влади для досягнення власних цілей.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ