Практика діалогу органів влади та громадськості в сучасній Україні

     

      У державному управлінні діалогову взаємодію необхідно розглядати у двох аспектах – з точки зору можливості реалізації діалогічності в системі державно-управлінської діяльності та з позицій необхідності налагодження діалогової взаємодії між різними секторами суспільства в умовах соціального партнерства.

      Ідеологічною і теоретичною основами соціального партнерства є визнання необхідності існування в суспільстві різних соціальних груп з їх специфічними інтересами, а отже, з урахуванням об'єктивності конфлікту інтересів, боротьби між соціальними групами. Але ця боротьба має вестися в цивілізованих рамках для досягнення конструктивного завершення у вигляді компромісу як взаємоприйнятного і відповідного перспективним завданням суспільного розвитку. В сучасних концепціях державного управління соціальне партнерство розглядається як суспільний договір між класами і соціальними групами щодо забезпечення певних умов співіснування на основі узгодження їх інтересів у політичній, економічній сферах, а також, як спосіб узгодження інтересів соціальних груп у різних сферах суспільного життя, наприклад, у сфері виробничих відносин.

      В Україні однією з досить широко використовуваних форм соціального партнерства, є партнерство в системі виробничих відносин. Його конкретним об'єктом в цьому випадку є соціально-трудові відносини, а головною метою – забезпечення балансу соціально-економічних інтересів трудящих та роботодавців, сприяння порозумінню між ними, запобігання гострим конфліктам та розв'язання суперечностей на основі соціального діалогу. В інших сферах життя соціальне партнерство теж виявляється у різних формах, наприклад, у практиці взаємовідносин влади і громадськості при вирішенні актуальних проблем державної політики.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ