Роль та місце ідеології у формуванні державної політики

     

      Одним із головних завдань політичних партій є виокремлення та об’єднання інтересів різних прошарків населення при узгодженні їх позицій, які, за умови здобуття партією влади, втілюються у напрями державної політики. Цим вони сприяють консолідації суспільства. Адже суспільство не стоїть на місці, а постійно розвивається. У ньому старе відмирає і зароджується нове, а відповідно, діалектично існують напрями різного роду: охоронні, реакційні, прогресивні, а значить і політичні партії, що базуються на відповідних ідеологіях.

      Основуючись на конструктивістському структуралізмі П.Бурд’є, ми виходимо з того, що існує соціальний простір, або простір соціальних відмінностей, на основі яких можуть виникати всі види практичних груп – історично визначених колективних агентів мобілізованих для спільної боротьби і володіючих єдністю дій – від політичної інституції до родини. Отже, в основі їх об’єднання є цінності, що в сукупності складають ідеологію.

      Важливе значення для реалізації свободи політичних партій як специфічного виду свободи об’єднання має в ідеологічному розумінні принцип ідеологічного плюралізму. Він заключається у конституційному визнанні вільного існування різноманітних ідеологічних течій інституційним оформленням яких у сучасному світі і є політичні партії. У відповідності з цим принципом кожна політична партія може розвивати та пропагувати певну систему поглядів, ідей та цінностей, що відображені у її програмі. Цей принцип, що визнає та забезпечує ідеологічну незалежність політичних партій визнаний законодавством усіх демократичних країн [694, c.113–114].

      Принцип політичного плюралізму, що сприяє творенню політичного ринку, відображено у Конституції України і Законі України “Про політичні партії в Україні” (ст.4, 12) [523]. У сучасному розумінні ідеологія – це система поглядів стосовно основних принципів організації суспільства, його цінностей та місця в ній людини [569].

      Саме слово ідеологія вперше вжив ще у 1796 р. французький філософ Дестют де Трасі для позначення нової науки про ідеї, що мала досліджувати походження наших думок (ідея-логія). Питання взаємозв’язку ідеологій та діяльності політичних партій досліджував ще у XVIII ст. Д.Юм. Ця проблема залишається актуальною і сьогодні.

      У виникненні політичних партій прослідковується певна хронологічна послідовність залежна від ідейної орієнтації. Лібералізм і ліберальні партії виникли в боротьбі проти феодальних режимів. У Європі в середині ХІХ ст. ліберали створили свої організації з власною ідеологією і фракціями у парламенті. Такими організаціями стали прогресивна партія у Німеччині, Бельгійська ліберальна партія тощо. За їх прикладом подібні організації створили і консерватори, наприклад, Клуб консерваторів у Англії. Вони досить довго вважали себе не партіями, а об’єднаннями однодумців. Подальше розширення виборчого права сприяло їх організаційному оформленню [168, c. 316–324].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ