Модель політичної партії в умовах модернізації політичної системи

     

      У політичних системах, де демократичні структури тільки починають з’являтись і демократичні процедури ще не стали нормою, проблема полягає у з’ясуванні завдань, які мають виконувати політичні партії у суспільствах, що трансформуються. Йдеться про суспільства, де розуміння та підтримка населенням демократії ще слабка, де ідеї відступають на другий план за норми і правила, а самі правила (закони) пишуться відповідно до потреб пануючої групи. Визначення ролі та функцій політичних партій в системах, що перебувають у процесі трансформації, модернізації та демократизації є важливими для окреслення моделі сучасної політичної партії, що відповідає своїм завданням у сучасному світі і Україні, зокрема. Термін “модель” Д.Гелд пропонує використовувати стосовно теоретичної конструкції, створеної для виявлення та пояснення головних елементів форми та структури співвідношень, що лежить в її основі. Модель це складна схема концептів та узагальнень щодо аспектів політичної царини та її ключових умов закріплення [126, c. 166].

      Усі люди не можуть думати однаково. Різниця в освіті та вихованні, у суспільному становищі, емоціному складі і темпераменті окремих індивідів призводять до різних їх поглядів, думок, точок зору, що породжують різні напрями у суспільній думці. Люди об’єднуються за спільними поглядами та розуміннями, що визначають політичні напрями у державному житті. У тому випадку коли суспільство використовує ці напрями у державній політиці – вони стають політичними партіями з певною структурою, організацією і програмою [682]. Наявність політичних партій і політичних напрямів, на думку Б.Чичеріна, це перша ознака високого розвитку суспільства.

      Значення партій, як виразників ідеологій, особливо виросло у період переходу від тоталітаризму до демократії. Партії, що дотримуються курсу на суспільні перетворення, у першу чергу стають важливим механізмом політичної мобілізації широких народних мас на підтримку демократизації всіх сфер суспільства. Що і засвідчила “помаранчева революція”. Адже демократичних змін на початку нового ХХІ ст. вимагали, насамперед партії, які належали до “Блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” і “Виборчого блоку Юлії Тимошенко”: КУН, ЛПУ, Молодіжна партія України, НРУ, партія “Реформи і порядок”, партія “Солідарність”, ПХНР, політична партія “Вперед, Україно!”, РХП, УНР, ВО “Батьківщина”, УРП “Собор”, УНП, УСДП. У виборчій програмі “Блоку “Наша Україна”, зокрема, говориться: “Головні пріоритети нашої політики будуть спрямовані на продовження фундаментальних суспільних змін, які започаткував Уряд Віктора Ющенка” [493, c. 14].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ