Територіальна організація влади в умовах демократизації

     

      Упорядкованість зв’язків соціальної системи забезпечується державною владою. У цьому контексті державна влада виступає в якості інструменту реалізації колективних інтересів і як наслідок цього – екзистентності самої системи. Сутність феномену державної влади доцільно аналізувати крізь призму його джерела. В межах цілісної соціальної системи, як правило, формується лише одне джерело влади. Адже при відсутності єдиного джерела влади виникає загроза трансформації конфлікту інтересів у системний конфлікт, неминучим наслідком якого є руйнування системи. Таким чином, невідповідність, яка об’єктивно існує між окремими рівнями колективних інтересів, зумовлює необхідність формування єдиного джерела державної влади. Державна влада реалізується через систему цілеспрямованої діяльності з метою організуючого впливу на суспільство. Таку діяльність називають державним управлінням. З метою комплексного здійснення завдань державного управління формуються спеціальні державні органи, які відповідають за реалізацію окремих управлінських функцій.

      Погоджуючись в основному щодо трактування поняття державного управління, окремі дослідники вводять у його розуміння окремі суттєві деталі. Так, В. Борденюк розглядає державне управління як організуючу діяльність усіх органів держави "з керівництва загальносуспільними справами" [45, с. 314]. Натомість А. Чемерис та М. Лесечко класифікують державне управління не лише як односторонній вплив суб’єкта на об’єкт, а розглядають його як "взаємодію між гілками влади, підсистемами різного ієрархічного рівня... , громадянами, інституційними технологіями" [445, с. 18].

      Автори концепції адміністративної реформи в Україні обмежують об’єкт державного управління лише тими сферами і галузями суспільного життя, які "вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади" [157]. У свою чергу Н. Нижник та С. Мосов стверджують, що державне управління покликане впливати "на всі сфери суспільства з метою задоволення його потреб, що змінюються", акцентуючи тим самим увагу на проблемі динамічності об’єкту управлінського впливу [270, с. 24]. З. Гладун [63, с. 8] та В. Малиновський [244, с. 158] визначають об’єкт державного управління не лише як суспільні відносини в цілому, а окремо виділяють його напрямки за функціональними ознаками.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ